Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.12.2020 року у справі №757/54513/16
Постанова КЦС ВП від 02.02.2022 року у справі №757/54513/16

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/54513/16

провадження № 61-16265ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Проц Андрія Володимировича, на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якому просив у відшкодування майнової шкоди стягнути з Департаменту патрульної поліції на свою користь кошти у розмірі 50 485,22 грн, витрати на проведення експертизи та підготовки звіту у розмірі 1 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 21 квітня 2016 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Toyota Prius", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на вул. К. Уборевича, 2 у м. Києві, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та перед початком руху не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль марки "ЗАЗ Forza", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3, після чого автомобіль марки "ЗАЗ Forza", державний номерний знак НОМЕР_2, некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки "Шевролет Епіка", державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_1, після чого автомобіль "Chevrolet Epica", державний номерний знак НОМЕР_3, некеровано здійснив наїзд на автомобіль марки "Renault Scenic", державний номерний знак НОМЕР_4, в результаті чого чотири автомобілі отримали механічні пошкодження.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Chevrolet Epica", державний номерний знак НОМЕР_3, що належить позивачу ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2016 року винною у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2.

Вказував, що вищезазначеною постановою суду також встановлено, що ОСОБА_2 працює інспектором Департаменту патрульної поліції, тобто під час керування автомобілем "Toyota Prius", державний номерний знак НОМЕР_1, та скоєння дорожньо-транспортної пригоди, вона виконувала свої трудові обов'язки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2, завдавши майнової шкоди, діяла як працівник Департаменту патрульної поліції, тобто органу державної влади, виконуючи покладені на неї владні повноваження працівника поліції, то обов'язок з відшкодування шкоди покладається на юридичну особу, працівником якої вона є.

Відповідно до Звіту № 175 про оцінку транспортного засобу від 16 травня 2016 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Chevrolet Epica", державний номерний знак НОМЕР_3, який належить позивачу, в результаті пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди становить 50 485,22 грн.

Вартість проведення експертизи та підготовки Звіту № 175 про оцінку транспортного засобу становить 1 000,00 грн.

Крім того, зазначав, що цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") згідно з полісом № АІ/7089759. З урахуванням практики Верховного Суду, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, позивач вважає, що майнова шкода підлягає відшкодуванню саме відповідачем.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 26 358,86 грн, судовий збір у розмірі 551,20 грн, а всього 26 910,06
грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як роботодавець винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Щодо вимог про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення експертизи та підготовки звіту з Департаменту патрульної поліції, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

Позивач ОСОБА_1 у справі не заявляв вимоги до ПрАТ "СК "Україна", а просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з Департаменту патрульної поліції, працівником якого є винна у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2.

Суд першої інстанції поклав обов'язок з відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, на відповідача, відповідальність якого застрахована у ПрАТ "СК "Україна".

Діяльність ПрАТ "СК "Україна" припинена у зв'язку з визнанням її банкрутом за рішенням Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року, у зв'язку з чим Моторно-транспортне страхове бюро України відповідно до пункту 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виконало зобов'язання ПрАТ "СК "Україна" та виплатило відшкодування шкоди позивачу у загальному розмірі 25
039,03 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що ліміт відповідальності страховика за полісом № АІ/7089759, який був чинний на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, розмір страхового відшкодування, яке страховик ПрАТ "СК "Україна" зобов'язаний виплатити потерпілому за шкоду, заподіяну його майну, становив 50 000,00 грн, франшиза - 0 грн, тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, поклавши на відповідача зобов'язання відшкодувати різницю між виплаченою позивачу сумою та вартістю відновлювального ремонту згідно з висновком експерта. Питання про притягнення страховика ПрАТ "СК "Україна", як належного відповідача (співвідповідача), до у часті у справі не може бути вирішено на стадії апеляційного розгляду.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Проц А. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.

Визначені ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року недоліки касаційної скарги усунено.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, провадження № 6-691цс15; постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, провадження № 61-26508св18, від 15 жовтня 2020 року, провадження № 61-10010св20, від 11 березня 2020 року, провадження № 61-38365св18, від 11 грудня 2019 року, провадження 61-1819св17, від 18 вересня 2019 року, провадження № 61-26577св18, від 22 квітня 2019 року, провадження № 61-34581св18, від 07 лютого 2019 року, провадження № 61-1819св17, від 26 червня 2018 року, провадження № 61-9547св18.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00
грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування шкоди у розмірі 50 485,22
грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, справа є малозначною.

Наведені в касаційній скарзі доводи підлягають перевірці, оскільки містять підстави, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, та стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Солом'янського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи № 757/54513/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 16 березня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко