Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №357/9637/18

Ухвала

13 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 357/9637/18

провадження № 61-16562ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа:

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення з відповідача збитків, заподіяних в результаті прострочення виконання грошового зобов'язання внаслідок інфляції за період з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року в сумі 22 898,04 грн та 3 % річних від простроченої суми за період з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року в сумі 6 829,74 грн, а всього - 29 728,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017 року визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850 та ухвалено в цій частині нове судове рішення про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до вищевказаного Порядку. Тобто, датою виникнення зобов'язання є дата винесення постанови Київським апеляційним адміністративним судом, тобто 14 вересня 2017 року. На підставі виконавчого листа від 22 листопада 2017 року Відділом примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №
55209267. Однак, боржником, тобто Ліквідаційною комісією Головного України управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, не здійснено жодних платежів, а виконавчою службою не проведено ніяких примусових дій з метою погашення боргу.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області 3 % річних у сумі 6 829,74 грн та індекс інфляції у сумі 22 898,40 грн, а загалом - 29 728,14 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року залишено без задоволення заяву Головного управляння Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про перегляд заочного рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишено без задоволення, а заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року - без змін.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у вересні 2019 року засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у вищевказаній справі.

У своїй касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відкритті касаційного провадження щодо оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не входить до переліку судових рішень, які відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження на заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 29 728,14 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 353, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа:

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков