Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №161/5590/19

Ухвала

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа №161/5590/19

провадження №61-5568ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, що підлягає продажу шляхом викупу та стягнення неустойки за порушення виконання взятих на себе зобов'язань,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року в указаній вище справі.

Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на оскарження.

Заявником було порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію постанови Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року отримано заявником

18 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року наведені заявником підстави поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року визнано неповажними.

Касаційну скаргу було залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання доказів отримання заявником оскаржуваного судового рішення саме

18 лютого 2020 року, на що заявник посилався як на підставу для поновлення строку, а також надання доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272 386 ЦПК України щодо ненаправлення копії оскаржуваної постанови апеляційного суду та роз'яснено про наслідки її невиконання.

На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 02 квітня

2020 року, заявником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, до якої додано копію заяви, адресованої Господарському суду Волинської області про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії позовної заяви, яка датована 10 лютого 2020 року. Також ОСОБА_1 долучено заяву, адресовану Луцькому міськрайонному суду Волинської області, яка датована 17 квітня 2020 року про видачу оскаржуваних судових рішень, згідно із якою судові рішення отримані

29 квітня 2020 року.

При цьому, вимоги ухвали Верховного Суду від 02 квітня

2020 року заявником не виконано, оскільки у порушення частини 3 статті 393 ЦПК України заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції від 05 листопада 2019 року саме 18 лютого 2020 рокуабо того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення (надіслання) заявнику копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги значний строк, який пропущено, а також те, що саме ОСОБА_1 оскаржено ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року в апеляційному порядку, й зважаючи на принцип res judicata, станом

на 13 серпня 2020 року ухвала Верховного Суду від 02 квітня 2020 року заявником не виконана, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185 392 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, що підлягає продажу шляхом викупу та стягнення неустойки за порушення виконання взятих на себе зобов'язань, повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька