Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2019 року у справі №426/14683/17

Ухвала

15 липня 2019 року

м. Київ

справа № 426/14683/17

провадження № 61-12408ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 січня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 грудня 2012 року № 737,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства (далі - АТ) "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 грудня 2012 року № 737 у розмірі 139 442,34 грн.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 11 січня 2019 року позовзадоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 та із ОСОБА_1, яка є солідарним боржником, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 25 грудня 2012 № 737 станом на 30серпня 2017 року у сумі 139 442,34
грн, у тому числі: борг за кредитом в розмірі 75 408,44 грн; відсотки за користування кредитом з 01серпня 2014 року по 29 серпня 2017 року в розмірі 47
749,80 грн; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по липень 2017 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 483,09 грн; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по липень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 13 574,61 грн; 3% річних за прострочення сплати кредиту з 01серпня 2014 року по 29 серпня 2017 року в розмірі 81,08 грн; 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01серпня 2014 року по 29 серпня 2017 року в розмірі 2 145,32 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Луганського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог до неї, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192
100,00 грн), а тому зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Доводи касаційної скарги щодо значного суспільного інтересу цієї справи та виняткового значення її для заявника зводяться до її незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 січня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 грудня 2012 року № 737.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов