Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2018 року у справі №308/9392/17

Ухвала

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 308/9392/17

провадження № 61-35282ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Кондора Р.

Ю., Мацунич М. В., щодо забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просили зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачам у здійсненні права користування житлом, вселити позивачів у житло за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача надати комплект ключів від будинку та хвіртки.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що відповідач ОСОБА_4 є одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_1. Вказували, що із 06 серпня 1994 ОСОБА_5 перебуває із сином відповідача - ОСОБА_6 - у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу в них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З часу укладення шлюбу позивачі проживали у будинку відповідача, що є їх зареєстрованим місцем проживання, та користувалися ним нарівні з власником будинку. Посилалися на те, що відповідач вигнала позивачів із будинку, змінила замки на дверях, не пускає додому, чинить перешкоди у користуванні житлом.

18 грудня 2017 року ОСОБА_5 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву мотивовано тим, що відповідач не бажає впустити позивачів у спірне житло, в якому вони проживали на законних підставах, будинок є їх зареєстрованим місцем проживання, у будинку залишилися їхні речі, побутова техніка, меблі; відповідач повідомляє знайомим та сусідам, що може зламати техніку, знищити житло та їхнє майно, має намір продати будинок. ОСОБА_5 посилалася на те, що відчуження будинку унеможливить вселення позивачів до їхнього єдиного житла, тобто призведе до неможливості виконання рішення суду у справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22 грудня 2017 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України ОСОБА_4 як власник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Її права власності на цей будинок ніхто не заперечує і не оспорює. Позов, в забезпечення якого апеляційний суд наклав арешт на її будинок, містить лише вимоги про усунення перешкод в користування її будинком позивачам, які вважають себе членами сім'ї власника житлового будинку.

Висновок апеляційного суду про те, що в разі відчуження будинку існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки це унеможливить вселення позивачів до нового власника будинку, а тому слід накласти арешт на будинок, заявник вважає безпідставним, оскільки жодна чинна норма закону не забороняє їй відчужувати власний будинок через те, що в ньому проживають чи планують проживати особи, які вважають себе членами її сім'ї.

Накладення арешту на будинок та на господарські будівлі, до яких зокрема відноситься літня кухня, сарай, приміщення для домашньої худоби, огорожа, з метою забезпечення позову вважає явно неспівмірним із предметом позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судами встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є родичами відповідача, зареєстровані та проживали у спірному будинку, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому просили зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачам у здійсненні права користування житлом, вселити позивачів у житло за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача надати комплект ключів від будинку та хвіртки.

Між сторонами виник спір щодо права користування житловим будинком № АДРЕСА_1, єдиним власником якого є відповідач ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 грудня 2009 року.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Апеляційним судом встановлено, що у разі відчуження будинку існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки зміна власника будинку унеможливить поновлення прав позивачів і їх вселення до нового власника будинку. У випадку відчуження житлового будинку (що як правило відбувається разом із господарськими будівлями, які створені для його обслуговування) позивачі втратять право користування житловим будинком, який є їхнім єдиним житлом і в якому знаходяться їхні речі, оскільки у такому випадку вони не будуть мати статус членів сім'ї нового власника житлового будинку.

Суд касаційної інстанції погоджується з постановою суду апеляційної інстанції.

Вжиті судом заходи забезпечення позову не перешкоджають власнику вільно володіти і користуватись майном, на яке накладено арешт.

На застосуванні судом зустрічного забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України заявник не наполягала.

Відповідно до частини 1 статті 159 ЦПК України заявник має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

До того ж, відповідно до статті 158 ЦПК України заявник наділена правом подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не може вважатись обґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За результатами оцінки змісту касаційної скарги, оскарженої постанови апеляційного суду не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

Відкриття касаційного провадження та витребування справи судом касаційної інстанції негативно відобразиться на розумних строках розгляду цивільної справи по суті.

На підставі наведеного, колегія суддівдійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року щодо забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта