Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.02.2021 року у справі №473/4688/19

Ухвала

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 473/4688/19

провадження № 61-1918ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у період з 20 квітня 2007 року по 05 лютого 2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На момент звернення до суду йому стало відомо, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, була народжена ОСОБА_2 від іншого чоловіка.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про нього як про батька дитини.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент державної реєстрації батьком дитини позивач знав, що він не є біологічним батьком дитини, а підставою для звернення його до суду з вказаним позовом є подання відповідачем позову про стягнення аліментів.

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про оспорювання батьківства повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак