Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2020 року у справі №372/2518/17

Ухвала

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2518/17

провадження № 61-9301 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 22 червня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у вказаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 рокувказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку, належним чином оформлену касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини 2 статі 389 ЦПК України з доданими до неї копіями скарги у відповідній кількості примірників для інших учасників справи; сплатити судовий збір у розмірі 16 000,00 грн.

Зазначена ухвала, а також ухвала Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, направлялись заявнику на єдину відому суду адресу: АДРЕСА_1)проте повернулись на адресу Верховного Суду без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 1 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ОСОБА_1 не повідомляв Верховний Суд про зміну свого місця проживання чи місцезнаходження та не вживав заходи для отримання судової кореспонденції, направленої на зазначену ним у касаційній скарзі та останню відому суду адресу.

У матеріалах касаційного провадження відсутні дані, які б надавали можливість сповістити ОСОБА_1 за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Станом на 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 не усунув недоліки касаційної скарги, встановлені в ухвалі Верховного Суду від 25 червня 2020 року, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. З наведених підстав касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до положень частини 7 статті 185 ЦПК України повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого "Гуржій проти України", заява № 326/3,01 квітня 2008 року, "Олександр Шевченко проти України", № 8771/02, § 27,26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Тойшлер проти Германії" від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У зв'язку з цим суд зауважує, що ухвала Верховного Суду від 25 червня 2020 рокута ухвала про продовження строку для усунення недоліків від 19 жовтня 2020 року, були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 червня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, який є безкоштовним та загальнодоступним.

Проте заявник, направивши у червні 2020 року касаційну скаргу, тривалий час не цікавився її розглядом, хоча мав таку можливість, зокрема довідатися про судові рішення, що приймались у його справі.

Таким чином, у цій справі суд забезпечив своєчасне надіслання заявнику своїх рішень за єдиною відомою суду адресою, надавав строк для усунення недоліків касаційної скарги, який судом продовжувався, не перешкоджав розумним зусиллям заявника отримати ці судові рішення, однак заявник не скористався своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав та не цікавився станом відомого йому судового провадження, зокрема результатами розгляду своєї касаційної скарги.

Ураховуючи викладене суд вважає, що заявник може вважатись повідомленим для цілей цього провадження і повернення його касаційної скарги за таких обставин не є порушенням права на судовий захист, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь