Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №753/10548/18

Ухвала

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 753/10548/18

провадження № 61-46763 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Заява ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року залишена без задоволення.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.

На вказані судові рішення 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу з пропуском строку, установленого частиною 1 статті 390 ЦПК України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки касаційна скарга подається повторно після її повернення ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року.

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Однак, вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, які є предметом оскарження у касаційному порядку, а саме: 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Чинною редакцією ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, після її перегляду в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.

Відсутність передбаченого процесуальним законом права на касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, після перегляду в апеляційному порядку, унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїх ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

При цьому, суд зауважує, що ОСОБА_1 не використав передбачене законом право на апеляційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року, отже його право на ефективний судовий захист не є порушеним.

Керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь