Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №203/1282/18

Ухвала

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 203/1282/18

провадження № 61-19481ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Центральний ВДВС м.

Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області), заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_4, в якій просила: визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Астаркіної Є. П. з ухвалення постанови від 12 січня 2018 року про опис та арешт майна боржника, з визначення вартості майна боржника на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності, з подання заявки про реалізацію нерухомого майна у СЕТАМ; зобов'язати Центральний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати постанову про опис та арешт майна, звіт суб'єкта оціночної діяльності, а також заявку про реалізацію нерухомого майна у СЕТАМ.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що у квітні 2018 року

їй стало відомо про виконавче провадження, яке здійснюється Центральним ВДВС м.

Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області

про стягнення з неї на користь АТ КБ "ПриватБанк" коштів, у рамках якого було накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно. Також, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження їй стало відомо про наявність у ньому звіту про оцінку вказаного майна, а також огляд майна суб'єктом оціночної діяльності 12 січня 2018 року, постанова про залучення якого була ухвалена лише 23 січня 2018 року, що свідчить про порушення процедури огляду майна. Крім того, у постанові про опис та арешт майна не зазначено інформацію про кількість кімнат, їх площу тощо, а суб'єкт оціночної діяльності не проводив огляд об'єкта з середини, обмежившись візуальним зовнішнім оглядом.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровськавід 06 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі, поданій 24 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення її скарги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судами

не враховано вимоги статтей 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та положень підпункту 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна

і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, згідно яких оцінка майна проводиться

на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду

про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Також заявник вважає, що судами порушено норми процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 477 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Державний виконавець, здійснюючи виконання рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2015 року у справі № 203/7722/14-ц про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у сумі 2 ~money0~, після проведення 12 січня 2018 року опису і арешту майна постановою від 23 січня 2018 року залучив суб'єкта оціночної діяльності - фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4, яким було складено висновок про вартість майна та звіт № 2602.1/18 про оцінку вартості майна від 28 лютого 2018 року, згідно з якими ринкова вартість арештованого нерухомого майна боржника станом на 26 лютого 2018 року склала ~money1~ Майно боржника 02 травня 2018 року було реалізовано за 13 ~money2~

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (частина 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав

та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог частина 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Підпунктом 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень

та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки

і використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів й оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки

та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки,

і їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих

із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Судами встановлено, на момент складання вищевказаного звіту про оцінку вартості майна, ФОП ОСОБА_4 набув процесуального статусу суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні, оскільки державний виконавець залучив його 23 січня 2018 року. Достовірність оцінки майна підтверджується підписом ФОП Жирова А. К. у звіті № 2602.1/18 від 28 лютого 2018 року.

Судами не встановлено при складанні звіту порушень вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна

і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року. Вказано, що звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

З урахуванням вказаних обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку

про те, що державний виконавець правомірно залучив у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності, яким визначив

ФОП ОСОБА_4, а недоліки чи необ'єктивність проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки арештованого нерухомого майна не підтверджено належними та допустимими доказами.

При розгляді справи суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали

про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду

за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Врахувавши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також відповідність висновків судів першої

та апеляційної інстанції вищевказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, надавши оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1 та змісту оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наслідки розгляду касаційної скарги не впливають на формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою

та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_4, - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович