Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.05.2018 року у справі №2-63/11

УХВАЛА

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-63/11

провадження № 61-46849ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Ізмаїльська міська рада, про відшкодування майнової та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що позивачі є власниками квартир АДРЕСА_1, що складають 25/36 частин домоволодіння. ОСОБА_3 є співвласником 11/36 частин вказаного домоволодіння. Посилаючись на те, що відповідач неодноразово пошкоджував, встановлений ними паркан, просили суд стягнути 8 386,00 грн у відшкодування витрат, пов'язаних з відновленням цього паркану, 898,26 грн - три проценти річних та по 2000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

У грудні 2012 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов про усунення перешкод шляхом демонтажу незаконної побудови площею 35,9 кв. м. за адресою місто АДРЕСА_2 та зобов'язання не чинити перешкоди під час користування прибудинковою територією.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2016 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4642,13 грн у відшкодування майнової шкоди та 1000,00 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4642,13 грн у відшкодування майнової шкоди та 1000,00 грн моральної шкоди. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2016 року в частині задоволення позову та ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено що з 1 січня 2018 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1762,00 грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення 8 386,00 грн у відшкодування майнової шкоди, 898,26 грн - три проценти річних, по 2000,00 грн моральної шкоди та усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією. Справа є незначної складності і ціна позову не перевищує п'ятсотрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом також ураховано, що судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і на такі не посилаються заявники.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявниками постанова Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року постановлена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Ізмаїльська міська Рада, про відшкодування майнової та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник