Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №203/1546/17

Ухвала

12 вересня 2019 року

місто Київ

справа № 203/1546/17

провадження № 61-9011ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 відповідно до копії накладної кур'єрської служби "ТВІН-ДМ" 12 лютого 2019 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення.

Конверт із касаційною скаргою передано до Верховного Суду 02 травня 2019 року, тобто за спливом більше ніж двох місяців.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

У серпні 2019 року від заявника надійшли документи на усунення недоліків, зокрема заява, в якій вона зазначає, що 12 лютого 2019 року звернулася до служби кур'єрської доставки Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ТВІН-ДМ" з метою направлення до Верховного Суду касаційної скарги. Зазначене підприємство відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має основний вид підприємницької діяльності - інша поштова та кур'єрська діяльність. На думку заявника наявні підстави вважати, що касаційну скаргу подано через суб'єкта господарської діяльності, який має всі права та повноваження щодо здійснення поштової діяльності. Заявник вважає, що касаційна скарга направлена ним 12 лютого 2019 до Верховного Суду належним чином.

Верховний Суд в ухвалі від 17 травня 2019 року визначив, що відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, ведення якого покладено згідно з частиною 6 статті 8 Закону України "Про поштовий зв'язок" на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, організація кур'єрського зв'язку "ТВІН-ДМ" не є повноважним оператором з надання послуг поштового зв'язку, оскільки така служба не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та не наділена такими правовим статусом та повноваженнями.

Верховний Суд зробив висновок про подання касаційної скарги через неповноважного оператора поштового зв'язку, з огляду на що суд не може вважати моментом подання скарги 12 лютого 2019 року - день здачі таких документів до неповноважного кур'єра доставки поштових відправлень.

Таким чином, заявник був зобов'язаний Верховним Судом обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року з наведенням інших причин.

Заявник у заяві про усунення недоліків у касаційній скарзі наполягає, що касаційна скарга на рішення апеляційної інстанції подана ним належним чином через суб'єкта господарської діяльності, який має права на здійснення поштової діяльності.

Проте, у Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку відсутні відомості про реєстрацію Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "ТВІН-ДМ" як оператора поштового зв'язку, наділеного відповідними повноваженнями надання таких послуг.

За таких обставин, Верховний Суд встановлює факт пропуску строку звернення з касаційною скаргою на оскаржуване рішення, а також підстави пропуску строку на касаційне оскарження визнає неповажними, при цьому, заявником не зазначено інших підстав для поновлення строку та не надано відповідних доказів цього.

Судом враховано, що заявник із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою не зверталася, поновити зазначений строк не просила.

Станом на 12 вересня 2019 року вимоги ухвали Верховного Суду від 17 травня 2019 року заявником не виконані, зокрема не надано належних доказів поважності причин пропуску строку.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ОСОБА_1 не звернулася до Суду із клопотанням про поновлення пропущеного нею строку звернення з касаційною скаргою, не навела достатніх та обґрунтованих доводів, підтверджених доказами, що подання касаційної скарги з пропуском встановлених процесуальним законом строків зумовлено об'єктивними та поважними причинами, а заявником вживались всі можливі заходи для своєчасного подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річнихвідмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний