Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №750/7521/19

Ухвала

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 750/7521/19

провадження № 61-7033ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати укладений між нею та ТОВ "Авентус Україна" договір №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року в сумі 7 000,00 грн недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вказаний договір ні власноручно, ні жодним іншим підписом, в тому числі електронним, не підписувала, грошові кошти на умовах кредиту не отримувала.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір №656231 про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" задоволено.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання недійсним кредитного договору № 656231, укладеного 25 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна", відмовлено.

Компенсовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (місто Київ, проспект Перемоги 90А, код ЄДРПОУ 41078230) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати, понесені на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги в сумі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві)
грн 60 коп.

У квітні 2020 року засобами поштового зв'язку заявниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року заявнику продовжено строк на усунення недоліків у зв'язку із виконанням вимог ухвали від 28 квітня 2020 року не в повному обсязі.

В установлений судом строк заявник надав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору є визнання договору №656231 між ОСОБА_1 та ТОВ "Авентус Україна" про надання фінансового кредиту від 25.02.2019 року в сумі 7 000,00 грн недійсним.

Справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко