Ухвала

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 214/2435/17

провадження № 61-2982св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_28 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про визнання незаконним акта, визнання незаконним та скасування рішення комісії, покладення зобов'язання виконати певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_51, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_52, ОСОБА_24, ОСОБА_53, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49 та ПАТ "Криворіжгаз" було укладено типовий договір постачання природного газу споживачам.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до типового договору розподілу природного газу вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Позивачі зазначали, що права та обов'язки споживачів виникли з однієї підстави та, що предметом даного спору є однорідні права та обов'язки. Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов'язки споживача" та розділом VІ "Права і обов'язки постачальника". Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, передбачає, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними. Згідно з пунктом 2.1 цього договору, ПАТ "Криворіжгаз" взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Позивачі зазначали, що сумлінно виконуючи всі умови даного договору, споживачі регулярно оплачували послуги за договором в терміни, визначені в рахунках. Жодної заборгованості перед ПАТ "Криворіжгаз" вони не мають. Цей факт підтверджують розрахунковими квитанціями.

У квітні 2017 року споживачами будинку АДРЕСА_1 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. На цих зборах було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ "Криворіжгаз" із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ "Криворіжгаз" на підставі статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Але листом ПАТ "Криворіжгаз" від 27 квітня 2017 року № Кд 02.3.2-ЛВ-7688-0417 споживачів було повідомлено, що ПАТ "Криворіжгаз" не передбачено фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1, та було запропоновано врегулювати з ПАТ "Криворіжгаз" відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів шляхом укладення відповідного договору.

Позивачі вважають таку позицію працівників ПАТ "Криворіжгаз" неправомірною, оскільки побутовим споживачам було відмовлено у забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ "Криворіжгаз".

Таким чином, забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 зобов'язане газорозподільне підприємство - ПАТ "Криворіжгаз" в термін до 01 січня 2018 року.

Відзначають, що ПАТ "Криворіжгаз" є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Саксаганського району м. Кривого Рогу.

Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ "Криворіжгаз" в період з 2011 року по теперішній час закладається встановлення квартирних лічильників газу, як це передбачено статтею 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ "Криворіжгаз".

Посилаючись на положення статті 526, 629, 655, 662, 663, частину 2 статті 693 ЦК України, частину 1 статті 5, пункт 5 статті 9, пункт 3 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", з урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили визнати за ними право, на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ "Криворіжгаз"; визнати, що ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов'язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам; визнати, що пропозиція ПАТ "Криворіжгаз" щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року прийнята відмова позивачів від позовних вимог у частині визнання незаконним акта, визнання незаконним та скасування рішення, покладення зобов'язання поновити режим нарахування норм газу та закрито провадження у цивільній справі в цій частині.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року, у складі судді Прасолова В. М., позов задоволено.

Визнано за позивачами, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ "Криворіжгаз".

Визнано, що ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов'язано за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам: ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3), ОСОБА_6 (АДРЕСА_4), ОСОБА_7 (АДРЕСА_5), ОСОБА_8 (АДРЕСА_6), ОСОБА_9 (АДРЕСА_7), ОСОБА_10 (АДРЕСА_8), ОСОБА_11 (АДРЕСА_9), ОСОБА_12 (АДРЕСА_10), ОСОБА_13 (АДРЕСА_11), ОСОБА_14 (АДРЕСА_12), ОСОБА_15 (АДРЕСА_13), ОСОБА_16 (АДРЕСА_14), ОСОБА_17 (АДРЕСА_15), ОСОБА_18 (АДРЕСА_15), ОСОБА_19 (АДРЕСА_16), ОСОБА_20 (АДРЕСА_17), ОСОБА_21 (АДРЕСА_18), ОСОБА_22 (АДРЕСА_19), ОСОБА_52 (АДРЕСА_20), ОСОБА_24 (АДРЕСА_21), ОСОБА_53 (АДРЕСА_22), ОСОБА_26 (АДРЕСА_23), ОСОБА_27 (АДРЕСА_24), ОСОБА_28 (АДРЕСА_25), ОСОБА_29 (АДРЕСА_26), ОСОБА_30 (АДРЕСА_27), ОСОБА_31 (АДРЕСА_28), ОСОБА_32 (АДРЕСА_29), ОСОБА_33 (АДРЕСА_30), ОСОБА_34 (АДРЕСА_31), ОСОБА_35 (АДРЕСА_32), ОСОБА_36 (АДРЕСА_33), ОСОБА_37 (АДРЕСА_34), ОСОБА_38 (АДРЕСА_35), ОСОБА_39 (АДРЕСА_36), ОСОБА_40 (АДРЕСА_37), ОСОБА_41 (АДРЕСА_38), ОСОБА_42 (АДРЕСА_39), ОСОБА_43 (АДРЕСА_40), ОСОБА_44 (АДРЕСА_41), ОСОБА_45 (АДРЕСА_42), ОСОБА_46 (АДРЕСА_43), ОСОБА_47 (АДРЕСА_44), ОСОБА_54 (АДРЕСА_45), ОСОБА_49 (АДРЕСА_46).

Визнано, що пропозиція ПАТ "Криворіжгаз" щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача; визнання того, що ПАТ "Криворіжгаз" зобов'язано за свій рахунок, в термін до 01січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників; визнання, що пропозиція ПАТ "Криворіжгаз" щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", є доведеними та обґрунтованими, зокрема, що на відповідача повинно бути покладено обов'язок забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, позивачів по справі.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги щодо визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача, визнання того, що ПАТ "Криворіжгаз" зобов'язано за свій рахунок в термін до 01 січня 2018 року, здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників, визнання, що пропозиція ПАТ "Криворіжгаз" щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного облік природного газу", задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

При цьому, балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Обов'язок забезпечення відповідачем саме індивідуальними лічильниками газу не передбачений ні Законом, ні Кодексом газорозподільних систем, ні умовами Типового договору розподілу природного газу, укладеного з позивачами, ні Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

У касаційній скарзі ОСОБА_28 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду суперечать розпорядженню Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", яким з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов'язано вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу: до 01 січня 2016 року, якщо природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; до 01 січня 2018 року, якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Крім того, ОСОБА_28 зазначала, що представником позивачів апеляційному суду було надано докази підтвердження факту дискримінації ПАТ "Киворіжгаз" побутових споживачів природного газу по відношенню до інших споживачів природного газу, яким вже були встановлені індивідуальні газові лічильники.

Разом з цим, побутові споживачі природного газу наголошують на тому, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, та справа становить значний суспільний інтерес, оскільки станом на дату подачі касаційної скарги загальна кількість позивачів складає 3 000 осіб з предметом позову щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

22 січня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі.

У лютому 2018 року ПАТ "Криворіжгаз" надіслало засобом поштового зв'язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_28, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Судами встановлено, що позивачі проживають в будинку АДРЕСА_1, та є споживачами послуг відповідача з надання природного газу.

Позивачі регулярно оплачували рахунки за надання послуг з газопостачання.

06 жовтня 2016 року виконком Криворізької міської ради повідомив Верховну Раду України про те, що мешканці міста відмовляються від встановлення приладів газу на весь багатоквартирний будинок, вимагають соціальної справедливості, адже багатьом городянам вже встановлені індивідуальні лічильники газу за рахунок складової тарифу. У цьому зверненні також зазначається, що ПАТ "Криворіжгаз" посилається на неможливість встановити лічильники до 01 січня 2018 року у зв'язку з відсутністю коштів. Із аналогічними повідомленнями виконком Криворізької міської ради звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

11 жовтня 2016 року відповідачем було складено акт, в якому було зазначено про відмову мешканців будинку АДРЕСА_1 від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, на підставі якого 13 жовтня 2016 року позивачам було змінено режим нарахування природного газу.

31 жовтня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, повідомила Криворізьку міську раду, що відповідач здійснює господарську діяльність з розподілу газу на території м.

Кривого Рогу.

Наприкінці березня 2017 року, кожний з позивачів, склав заяву до ПАТ "Криворіжгаз" з проханням встановити йому в квартирі безоплатно індивідуальний лічильник газу в строк одного місяця з отримання заяви.

У квітні 2017 року мешканці будинку АДРЕСА_1 провели загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. На цих зборах було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ "Криворіжгаз" із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ "Криворіжгаз" на підставі статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного облік природного газу".

03 квітня 2017 року позивачі звернулися до відповідача з приводу встановлення індивідуальних лічильників газу.

На звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 від 03 квітня 2017 року, відповідач 24 квітня 2017 року надав відповідь, в якій зазначив, що ПАТ "Криворіжгаз" не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1, та було запропоновано врегулювати з ПАТ "Криворіжгаз" відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів шляхом укладення відповідного договору.

25 травня 2017 року відповідач скасував складений ним акт від 11 жовтня 2016 року про відмову мешканців будинку АДРЕСА_1 від встановлення загальнобудинкового лічильника газу та рішення про зміну режиму нарахування природного газу від 13 жовтня 2017 року.

Судами встановлено, що цей спір виник, на думку позивачів, з приводу невідповідності дій відповідача положенням статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", а саме: відмови у встановленні індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1, де мешкають позивачі, за рахунок відповідача.

Позивачі є споживачами природного газу, а відповідач ПАТ "Криворіжгаз" - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачання.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що вУкраїні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Статтею 21 цього ж Закону передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування пунктів 3, 4, 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" передбачено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зокрема, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Згідно із главою 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс), оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Як передбачено частиною 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до частиною 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Пунктом 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу", що були затверджені за період з 2011 року до 31 травня 2017 рік, регулятором до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Відповідно до додатку № 1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м куб. природного газу, які становлять 6,96 грн, а згідно з додатком №1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 вересня 2016 року № 1625, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м куб. становлять 25,20 грн.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду встановив наявність висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених у раніше ухваленому рішенні у справі господарської юрисдикції.

21 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будівельник-21" про укладення договору, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" залишив без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2017 року у справі № 908/1312/17 залишив без змін.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що зі змісту Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Верховним Судом зауважено, що господарські суди дійшли правильного висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок позивача (Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз") встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку відповідача.

Натомість, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, серед іншого, виходив з того, що обов'язок забезпечення постачальником послуг саме індивідуальними лічильниками газу не передбачений ні Кодексом газорозподільних систем, ні умовами Типового договору розподілу природного газу, укладеного з позивачами, ні Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Верховний Суд, аналізуючи зміст статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", вважає, що зазначена норма передбачає обов'язок встановлення індивідуального лічильника газу, але не передбачає обов'язку суб'єкта господарювання здійснити таке встановлення лише за власний рахунок.

Відповідно ж до частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Колегія суддів вважає, що вирішення цих правових питань, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення передбачуваності судової практики, сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

З урахуванням наведеного є підстави для передачі справи на розгляд Великій Палаті Верховного Суду згідно з частиною 5 статті 403 ЦПК України.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 214/2435/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання незаконним акту, визнання незаконним та скасування рішення комісії, покладення зобов'язання виконати певні дії.

Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик