Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №227/3017/18

Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 227/3017/18

провадження № 61-7213ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у місті Добропілля Донецької області, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, треті особи: слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Рекун Олена Іванівна, слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Машарова Вероніка Аркадіївна, слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Мацишин Андрій Васильович, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у місті Добропілля Донецької області (далі -УДКСУ у місті Добропілля Донецької області), Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - ГУНП України в Донецькій області), треті особи: слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Рекун О. І. (далі - СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП України в Донецькій області), слідчий СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП України

в Донецькій області Машарова В. А., слідчий слідчого СВ Добропільського

ВП Покровського ВП ГУ НП України в Донецькій області Мацишин А. В.,

в якому просив стягнути на його користь за рахунок бюджету України: 16 000 грн моральної шкоди, завданої неправомірною діяльністю і неправомірною бездіяльністю посадових (службових) осіб Добропільського ВП Покровського ВП ГУ НП України в Донецькій області; компенсацію за відрив від повсякденних занять - 1 516,58 грн; витрати, пов'язані з явкою до суду відповідно до проїзних квитків.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 24 жовтня 2018 року (у складі судді Левченка А. М. ) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 7 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відкритого у ДКСУ відповідного рахунку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року

(у складі колегії суддів: Папоян В. В., Будулуци М. С., Кішкіної І. В. ) рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 12 червня

2019 року (у складі колегії суддів: Папоян В. В., Будулуци М. С.,

Кішкіної І. В. ) заяву ОСОБА_2 про винесення додаткової постанови у цивільній справі № 227/3017/18 задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3 600 грн.

10 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Донецького апеляційного суду

від 12 червня 2019 року, в якій скаржник просив скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року (у складі судді

Карпенко С. О.)у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року відмовлено на підставі статей 19, 389, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду касаційної інстанції).

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 09 квітня

2019 року, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій даній справі є компенсація за відрив від повсякденних занять та відшкодування моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі, тобто ціна позову

у загальному розмірі становить 17 516,58 грн, яка станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну та предмет позову у справі, складність справи, а також її значення для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії, та дійшов висновку, що винятків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду

від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у місті Добропілля Донецької області, Головного управління Національної поліції України

в Донецькій області, треті особи: слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Рекун Олена Іванівна, слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України

в Донецькій області Машарова Вероніка Аркадіївна, слідчий слідчого відділу Добропільського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Донецькій області Мацишин Андрій Васильович, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький