Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №480/566/19

УХВАЛА

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 480/566/19

провадження № 61-12538ск19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого органу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 червня 2019 року в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, в справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 червня 2019 року, в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено.

27 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 червня 2019 року.

В касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вказаного подання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09 липня 2019 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, які є предметом оскарження у касаційному порядку, а саме:

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктами 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Чинною редакцією ЦПК України не передбачено права на оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання щодо звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, після перегляду в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, також не може бути предметом перегляду в касаційному порядку.

Можливість оскарження в касаційному порядку передбачена лише у випадку звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Відсутність передбаченого законом порядку права на касаційне оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні подання щодо звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, після перегляду в апеляційному порядку, унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїх ухвалах від 13 червня 2018 року в справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року в справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого органу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 червня 2019 року в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку в справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: С. Ю. Бурлаков