Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.11.2020 року у справі №185/5425/18

Ухвала

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 185/5425/18

провадження № 61-16354cк20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля"), у якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 13
229,21 грн та стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 13 229,21 грн залишено без розгляду.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

02 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить змінити постанову суду апеляційної інстанції і збільшити розмір стягнутих коштів до 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 185/5425/18 становить 50 000,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 185/5425/18 є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков