Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2018 року у справі №221/3903/17

Ухвала

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 221/3903/17

провадження № 61-44537ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року

та постанову Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року

у справі за скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання дій Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області неправомірними, скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), звернулися до суду зі скаргою про визнання дій Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Волноваський РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області) неправомірними, скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, зобов'язання вчинити певні дії.

Скарга мотивована тим, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2015 року у справі № 221-6150-13-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року у розмірі 67 362,30 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту -

60 253,25 грн; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом гривень - 1 372,77 грн; сума пені за прострочення строків погашення кредиту - 4 588,78 грн; штрафи - 1 147,50 грн, а також судовий збір.

Постановами Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області

від 03 грудня 2015 року, від 17 травня 2016 року відкрито виконавчі провадження № 49524075,51128611 щодо примусового виконання рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2015 року та накладення арешту на майно, що належить боржникам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Постановою Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 10 травня 2017 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_5

Постановою Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області

від 31 серпня 2016 року виконавче провадження було зупинено. Незважаючи на це, з пенсії заявника ОСОБА_5 20 липня 2017 року були утримані грошові суми в порядку виконання вказаного виконавчого документу.

Посилаючись на вищевказане, скаржники вважають неправомірними дії державного виконавця щодо ненаправлення їм постанови про поновлення виконавчого провадження, чим вони були позбавлені реальної можливості самостійного виконання вимог виконавчого документу; щодо необґрунтованого прийняття постанови про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_5, у зв'язку з чим просили скасувати постанову Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 10 травня 2017 року, повернути стягнуті грошові кошти, надати можливість для самостійного виконання рішення шляхом зобов'язання ПАТ "ПУМБ" надати реквізити рахунку, на який необхідно самостійно перерахувати грошові кошти, і запропонувати умови реструктуризації. Також просили скасувати арешт та інші заходи примусового виконання рішення від 13 березня 2015 року, безпідставно накладені державним виконавцем; визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня

2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що посилання скаржників на неможливість виконання рішення самостійно, через незазначення реквізитів рахунку, на який необхідно самостійно перераховувати грошові кошти, не відповідає чинному законодавству, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказав про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. З часу відкриття виконавчого провадження на користь ПАТ "ПУМБ" боржниками не було сплачено у добровільному порядку жодної суми грошових коштів, незважаючи на те, що ОСОБА_4 неодноразово з'являвся до відділення банку. Отже, державним виконавцем прийнятті всі належні йому дії у відповідності з вимогами закону, порушення державним виконавцем інтересів скаржників відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2015 року у справі № 221-6150-13-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року у розмірі 67 362,30 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 60 253,25 грн; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом гривень - 1 372,77 грн; сума пені за прострочення строків погашення кредиту - 4 588,78 грн; штрафи - 1 147,50 грн, а також судовий збір.

Постановами Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області

від 03 грудня 2015 року та від 17 травня 2016 року відкрито виконавчі провадження № 49524075,51128611 щодо примусового виконання рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2015 року та накладення арешту на майно, що належить боржникам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Постановою ВолноваськогоРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 10 травня 2017 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_5

Постановою Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області

від 31 серпня 2016 року виконавче провадження було зупинено.

Відповідно до статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження"

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Також установлено, що начальником Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій областіприйнято постанову від 05 вересня 2017 року про поновлення вчинення виконавчих дій.

Одним із мотивів скарги є те, що боржникам не направлялись постанови про відкриття виконавчого провадження, чим позбавлено можливість добровільно виконати судове рішення і необґрунтовано вжито державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Однак, вказані доводи є необґрунтованими, оскільки спростовуються дослідженими доказами судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Установлено, що копії вищевказаних постанов виконавчої служби направлялись державним виконавцем заявникам рекомендованою поштою за адресою, визначеною у виконавчому документі. Отже, боржники вважаються повідомленим про початок примусового виконання рішень.

Постанова від 05 вересня 2017 року про поновлення виконавчого провадження є проміжною у виконавчому провадженні і до неї застосовуються вимоги про відправлення копії боржникам на адресу їх проживання, визначену у виконавчому листі простою кореспонденцією, що і було вчинено державним виконавцем.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов'язаний вживати передбачених частин 1 , 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішення згідно з частин 1 , 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" є, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (пункт 2).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).

Отже, винесення державним виконавцем постанови від 03 грудня 2015 року про арешт майна боржника ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження, постанов від 06 червня 2017 року про розшук і арешт майна боржника ОСОБА_4 ґрунтується на вимогах закону і не порушує прав заявників. Підстав для їх скасування, про що просять боржники, відсутні.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Отже, доводи скаржників про передчасність вжитих державним виконавцем заходів у вигляді постанови від 10 травня 2017 року про звернення стягнення на пенсію боржника в межах присудженої суми боргу і судовими витратами є необґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані рішення, дії державного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до винного законодавства, у межах повноважень суб'єкта оскарження, вжиті належні заходи для виконання судового рішення, і права заявників не було порушено, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання дій Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області неправомірними, скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 червня 2018 року

та постанову Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк