Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2020 року у справі №375/66/19

Ухвала

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 375/66/19

провадження № 61-12682ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року, ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області

від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 16 липня 2020 року у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства "Київобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил роздрібного ринку електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - ПрАТ "Київобленерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії в сумі 39 119,70 грн, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 вересня 2018 року уповноваженими представниками Рокитнянського районного підрозділу

ПрАТ "Київобленерго" при проведенні перевірки дотримання споживачами ПРРЕЕ за адресою відповідачів було виявлено факт порушення Правил, що проявлялось у вигляді самовільного підключення електропроводки, струмоприймачів до електричної мережі з порушенням схеми обліку, шляхом накиду проводу на повітряну лінію електропередач. Електроенергія, що споживалася через безоблікове приєднання, лічильником не враховувалась. Від безоблікового приєднання заживлено електроустановки будинку.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області

від 05 червня 2019 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Київобленерго" 39 119,70 грн нарахованих по акту порушення ПРРЕЕ, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року залишено без змін.

20 серпня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року, ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже процесуальним законом не передбачена можливість оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до частин 1 -2 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 -2 статті 406 ЦПК України. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки оскарження в касаційному порядку ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволенняокремо від рішення суду не передбачено нормами чинного ЦПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року підлягає поверненню особі, яка її подала.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження із перегляду вказаних судових рішень оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 375/66/19.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії".

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у справі № 375/66/19 становить 39 119,70 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200
грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних в силу закону.

Належність справи до категорії малозначних для її учасників була передбачуваною.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, не підлягає розгляду викладене у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в цивільній справі № 375/66/19.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта