Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2019 року у справі №594/638/17

Ухвала

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 594/638/17

провадження № 61-15815ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Мельниця-Подільської селищної ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Мельниця-Подільської селищної ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних господарських будівель та споруд площею 0,0871 га з кадастровим номером 6120855400:02:002:0576, розташованої на АДРЕСА_1. У суміжному землекористуванні перебуває земельна ділянка ОСОБА_2, розташована за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_2 самовільно зайняла частину належної йому на праві власності земельної ділянки, площею 0,00708 га, встановивши на ній огорожу довжиною 39,33 м і добровільно звільняти її не бажає.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину належної ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 7.08 кв. м, шляхом знесення встановленої нею огорожі довжиною 39,33 м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 640,00 грн понесених судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у серпні 2019 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Мельниця-Подільської селищної ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв