Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №750/894/18

Ухвала

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 750/894/18

провадження № 61-39563ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року у справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 року подана до Верховного Суду касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області

від 30 травня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у

якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ними повноліття.

Рішенням від 16 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Чернігова позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі

1/2 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2018 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Апеляційний суд Чернігівської області постановою від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнивчастково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2018 року скасував

та позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,

в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2018 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім

випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим

рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає

касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста

розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в даній справі є стягнення аліментів нанеповнолітніх

дітей.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, і визнана судом апеляційної інстанції малозначною.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови

прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть

бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус

суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, прийняте у малозначній справі, і випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко