Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2018 року у справі №336/1519/17

Ухвала

02 липня 2018 року

м. Київ

справа № 336/1519/17

провадження № 61-36471ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 39/100 часток житлового будинку № АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2017 року.

У заяві зазначав, що заперечуючи проти позову ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, він посилався на дві обставини: наявність самочинного будівництва у спадковому майні та визнання права власності за ОСОБА_2 на 39/100 частини житлового будинку без зазначення приміщень в житловому будинку літ. "А" та будівель і споруд на земельній ділянці, яка переходить у власність ОСОБА_2

Вказував, що йому як співвласнику житлового будинку, рішення суду є незрозумілим, а саме: чи визнано право власності за ОСОБА_2 на самочинне будівництво та які саме приміщення в житловому будинку літ. "А", а також будівлі і споруди на земельній ділянці переходять у власність ОСОБА_2

З цих підстав ОСОБА_1 просив роз'яснити указане рішення суду задля з'ясування питань: чи визнано право власності за ОСОБА_2 на самочинне будівництво: частину службової прибудови літ. "А", розміром 3 м х 1,83 м та на сарай літ. "Ж" розміром 3,42 м х 2.22 м, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1; які саме приміщення в житловому будинку літ. "А", а також будівлі та споруди на земельні ділянці за вказаною адресою переходять у власність ОСОБА_2 за рішенням суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить указані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Таким чином, частина 1 статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку ухвал судів першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку про відмову в роз'ясненні судового рішення (пункт 21 частини 1 статті 353 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 389 та пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак