Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №453/1331/17

Ухвала

10 червня 2019 року

м. Київ

справа № 453/1331/17

провадження № 61-10632ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року в справі за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Сколівської міської ради Львівської області заборгованість по сплаті коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе у сумі 50 423,07
грн, з яких: кошти пайової участі у сумі 32 575,45 грн, інфляційні витрати у сумі 7 164,81 грн та нарахована пеня у сумі 10 682,81 грн. Судові витрати у справі прокурор просив покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 20 листопада 2015 року між Сколівською міською радою Львівської області та ОСОБА_1 укладено договір № 05 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.

Сколе, у відповідності до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язалась взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.

Сколе під час здійснення реконструкції об'єкту нерухомого майна - житлового будинку під магазин продуктових товарів, зведений кошторисний рахунок вартості якого становить 651 509,00 грн, що знаходиться на власній земельній ділянці площею 0,0973 га, за адресою: АДРЕСА_1. Розмір пайового внеску становить 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (п. 2.2.). Згідно з пунктами 3.1., 3.2 договору від 20 листопада 2015 року № 05 кошти в сумі 32 575,45 грн замовник (відповідач у справі) перераховує на рахунок цільового фонду Сколівської міської ради Львівської області частинами з розстрочкою платежу до 30 березня 2016 року. Графіком сплати пайового внеску інвестором (замовником) - ОСОБА_1, що є додатком до договору від 20 листопада 2015 року № 05, встановлено, що сплата суми внеску пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе проводиться до 30 листопада 2015 року - у розмірі 6
515,09 грн, до 30 грудня 2015 року - у розмірі 6 515,09 грн, до 30 січня 2016 року - у розмірі 6 515,09 грн, до 30 лютого 2016 року - у розмірі 6 515,09 грн та до 30 березня 2016 року - у розмірі 6 515,09 грн, а всього: 32 575,45 грн.

Відповідач, у порушення договірних положень та норм чинного матеріального законодавства, взяті на себе зобов'язання не виконала, суму внеску пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе станом на 01 листопада 2017 року не сплатила, .

Заборгованість відповідача зі сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе складає 32
575,45 грн. На вказану суму заборгованості, відповідно до пункту 5.1 вищевказаного договору, Сколівською міською радою Львівської області нараховано пеню за період з 17 серпня 2016 року по 02 листопада 2017 року у розмірі 10
682,81 грн, а також інфляційні витрати за період з грудня 2015 року по вересень 2017 року у сумі 7 164,81 грн.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, позов першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Сколівської міської ради Львівської області на рахунок місцевого бюджету заборгованість по сплаті коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Сколе Львівської області у сумі 47 343,18 грн, з яких: 32 575,45 грн - кошти пайової участі, 7 164,81 грн - інфляційні нарахування та 7 062,92 грн - нарахована пеня. У задоволенні решти позовних вимог першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Львівської області понесені судові витрати у справі у сумі 1 502,27 грн.

25 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі є посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "в " та "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 50 423,07 грн, що є меншою сумою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Доводи касаційної скарги про те, ця справа становить значний суспільний інтерес для територіальної громади м. Сколе та має виняткове значення для заявника, оскільки на виконання технічних умов заявник облаштувала під'їзну дорогу до житлових будинків по АДРЕСА_1, тротуар та автостоянку загального користування по центральній вулиці міста, які знаходяться поза межами її власної земельної ділянки на землях комунальної власності територіальної громади м. Сколе, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що заявником не наведено логічного обґрунтування таким твердженням у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії малозначних помилково, Верховний Суд також відхиляє, огляду на те, що право на визнання справи малозначною є дискреційним повноваженням суду, яке реалізується з урахуванням положень частини 6 статті 19 ЦПК України. Вочевидь суб'єктивна оцінка заявника предмету позову у цій справі та характеру правовідносин, у яких виник спір, не може свідчити про помилковість висновків суду щодо віднесення цієї справи до категорії малозначних.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року в справі за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сколівської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про залучення коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков