Ухвала

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 647/1915/18

провадження № 61-526ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" (далі - КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти") про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 прийнято на роботу до КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" на посаду юриста відповідно до наказу

від 30 листопада 2017 року № 138-ос.

Згідно з наказом від 19 червня 2018 року № 55-ос ОСОБА_5 звільнено з займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Вважав, що наказ про звільнення є незаконним в частині формулювання причини і дати звільнення, оскільки у зв'язку з неможливістю виконувати покладені посадові обов'язки, 25 травня 2018 року подав на ім'я директора комунальної установи заяву, в якій просив звільнити його із займаної посади з 01 червня 2018 року за угодою сторін. 01 червня 2018 року позивач звернувся до керівництва комунальної установи з проханням видати наказ про його звільнення згідно з поданою ним 25 травня 2018 року заявою

У зв'язку з відмовою роботодавця звільнити позивача із займаної посади, 06 червня 2018 року ОСОБА_4 повторно подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з погіршенням стану здоров'я з 06 червня

2018 року, проте роботодавцем був звільнений з 19 червня 2018 року.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_5 просив суд поновити строк звернення до суду; визнати наказ КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" від 19 червня 2018 року № 55-ос про звільнення його із займаної посади за статтею 38 КЗпП України (за власним бажанням) незаконним в частині дати та формулювання причин звільнення; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі

38 600 грн.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду за захистом своїх прав. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки роботодавцем своєчасно проведено нарахування та виплату належних позивачу сум, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку за весь період роботи та проведеного перерахунку раніше виплачених сум, у зв'язку з находженням позивача на лікарняному до 22 червня 2018 року, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Херсонського апеляційного суду 13 листопада 2018 року отримано 24 листопада 2018 року. Також скаржник посилається на те, що у період з 03 по 27 грудня 2018 року він знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджується копією довідки Комунального некомерційного підприємства "Бериславський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Бериславської районної ради Херсонської області від 27 грудня 2018 року.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України

у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщоправильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що з 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 призначено на посаду юриста КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" з посадовим окладом.

Наказом від 25 травня 2018 року № 61 ОСОБА_4 було оголошено догану за неякісне та несвоєчасне виконання обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією, та зобов'язано усунути порушення

до 04 червня 2018 року.

25 травня 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України

(за угодою сторін) з 01 червня 2018 року із виплатою компенсації

за невикористану відпустку.

Листом від 31 травня 2018 року № 01-22/01-19-253/18 КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" повідомлено

ОСОБА_4 про відсутність погодження звільнення за угодою сторін з пропозицією подання заяви про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

01 червня 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про видачу наказу про його звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України

(за угодою сторін) відповідно до поданої заяви від 25 травня 2018 року.

Листом від 01 червня 2018 року № 01-22/01-19-256/18 КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" повідомлено

ОСОБА_4 про відсутність погодження на його звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) та запропоновано написати заяву про звільнення відповідно до статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

06 червня 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я

з 06 червня 2018 року із виплатою компенсації за невикористану відпустку.

22 червня 2018 року позивач подав заяву роботодавцю про видачу наказу про його звільнення із займаної посади згідно з поданою заявою

від 06 червня 2018 року.

Наказом від 19 червня 2018 року № 55-ос ОСОБА_4 звільнено із займаної посади юриста КУ "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" з 19 червня 2018 року за власним бажанням, із виплатою компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 12 календарних днів за період роботи з 04 грудня 2017 року

по 19червня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним в частині дати звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди на звільнення за угодою сторін, тому 06 червня 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.

Встановивши, що позивач на час подання заяви про звільнення

від 06 червня 2018 року не надав доказів того, що через погіршення стану здоров'я не може виконувати посадові обов'язки, та продовжував їх виконувати до 15 червня 2018 року, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що трудовий договір з працівником правомірно розірвано 19 червня 2018 року із закінченням встановленого частиною першою

статті 38 КЗпП України двотижневого строку, перебіг якого почався з часу подання позивачем заяви від 06 червня 2018 року про звільнення за власним бажанням.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним в частині формулювання причини звільнення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, відповідний наказ виданий відповідачем відповідно до вимог

статті 38 КЗпП України, із зазначенням підстави звільнення вказаної позивачем у заяві від 06 червня 2018 року (за власним бажанням). Зазначення в наказі про звільнення додаткових обставин, які стали підставою для звільнення працівника за власним бажанням, чинним законодавством не передбачено.

Оскільки судами не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунальної установи "Бериславський районний центр по обслуговуванню закладів освіти" про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області

від 23 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 13 листопада 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк