Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.02.2019 року у справі №135/1053/18

Ухвала

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 135/1053/18

провадження № 61-1455 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі

за скаргою ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області КалинчукаСергія Ігоровича по проведенню оцінки майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С. І. (далі - ДВС ГТУЮ у Вінницькій області) по проведенню оцінки майна, в якій просив: визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчука С. І. по проведенню оцінки майна: земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення гаража АДРЕСА_2, та прийняти за основу звіт про незалежну оцінку від 23 липня 2018 року, виготовленого

ТОВ "Експертно-консалтинговий центр"; визнати недійсним та скасувати звіт від 23 липня 2018 року, виготовлений ТОВ "Експертно-консалтинговий центр" по проведенню оцінки майна: земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,

та нежитлового приміщення гаража АДРЕСА_2; зупинити передачу на реалізацію майна, земельної ділянки площею

0,0024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення гаража АДРЕСА_2.

Скарга мотивована тим, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження. Вважав, що дії державного виконавця є неправильними, оскільки порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", так як передавати матеріали суб'єкту оціночної діяльності для звіту було передчасно до розгляду його скарг, вчинення виконавчих дій підвідомче іншому відділу державної виконавчої служби і оцінка майна є заниженою.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 у частині зупинення передачі на реалізацію майна, земельної ділянки площею

0,0024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення гаража АДРЕСА_2, відмовлено.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 в частині визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С. І. по проведенню оцінки майна: земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована

за адресою АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення гаража

АДРЕСА_2, та прийняття за основу звіту про незалежну оцінку звіту від 23 липня 2018 року, виготовленого СОД ТОВ "Еспертно-консалтинговий центр" відмовлено.

У задоволенні вимог скарги ОСОБА_4 у частині визнання недійсним та скасування звіту від 23 липня 2018 року, виготовленого

СОД ТОВ "Еспертно-консалтинговий центр" по проведенню оцінки майна: земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована за адресою

АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення гаража АДРЕСА_2, відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року залишено без змін.

У січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_4

У відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У пункті 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, залучати в установленому порядку працівників поліції, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках передбачених законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списані коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті

48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 3 статі 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина 4 статті 57 Закону України

"Про виконавче провадження").

Відповідно до положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ~law14~ у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до абзацу шостого статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (згідно із частиною першою

статті 12 Закону України "Про оцінку майна").

Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку майна" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

Пунктом 1 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 10 вересня 2003 року №1440, встановлено, що Національний стандарт

1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктом 50 Національного стандарту №1 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка.

Згідно з пунктом 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4, суди правильно виходили з того, що ОСОБА_4 не доведено, що державним виконавцем чи оцінювачем порушено вимоги Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту №1 та Національного стандарту №2, під час проведення оцінки майна. Крім того, ОСОБА_4 не було здійснено рецензування звіту про оцінку майна.

Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що рішення районного суду на даний час є не виконаним, що порушує права стягувача, а відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Калинчука Сергія Ігоровича по проведенню оцінки майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю.В.Черняк