Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №446/246/17

Ухвала

12 липня 2018 року

м. Київ

справа № 446/246/17

провадження № 61-25098ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - адвокатом ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року і додаткову постанову апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство &q? о; Кам'янкаводоканал&q? ал; Кам'янка-Бузької міської ради, про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2018 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року і додаткову постанову апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1, у якому просила зобов'язати відповідача відновити демонтовану лавку на цвинтарі міста Кам'янка-Бузька, встановивши її на попередньому місці у проході між могилами її родини і родини відповідача, посилаючись на те, що дана лавка є елементом благоустрою родинної могили і належить їй як родичці померлих, тому дії відповідача щодо її демонтування є неправомірними.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 серпня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_1 відновити демонтовану лавку на цвинтарі міста Кам'янка-Бузька, яка належить ОСОБА_3, встановивши її на попередньому місці у проході між могилами родини ОСОБА_3 та родини ОСОБА_1

Додатковою постановою апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року стягнено із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 344 гривні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався статтями 316, 327, 317, 391 ЦК України, положеннями Закону України "Про поховання і похоронну справу", Порядком утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року № 193, зазначаючи, що демонтована лавка є елементом благоустрою родинної могили позивача, тому дії відповідача щодо її демонтажу без погодження із власником і адміністрацією Комунального підприємства &quде; Кам'янкаводоканал&q? я; Кам'янка-Бузької міської ради, яке відповідає за благоустрій цвинтаря та виділення і бронювання місць під поховання, є неправомірними.

Оцінивши подані сторонами докази, апеляційний суд дійшов висновку, що здійснене ОСОБА_1 бронювання місця поховання не визначене межами на місцевості, тому відсутні підстави для висновку, що демонтована лавка розташована на заброньованому відповідачем місці поховання.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є зобов'язання вчинити дії по відновленню демонтованої лавки.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - адвокатом ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2018 року і додаткову постанову апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко