Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2018 року у справі №569/8464/17

Ухвала

09 липня 2018 року

м. Київ

справа № 569/8464/17

провадження № 61-24322 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" (далі - ТОВ "ЕкономКомфорт"), у якому просив визнати недійсними договори № 05929, № 05930, № 05929/16, № 05930/16, що укладені 27 жовтня 2016 року між ним та ТОВ "ЕкономКомфорт" та повернути йому кошти, сплачені на виконання умов договорів, у розмірі 34 699,98 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року, позов задоволено.

Визнано недійсними договори № 05929, № 05930, № 05929/16, № 05930/16, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ "ЕкономКомфорт".

Стягнуто із ТОВ "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 34
699,98 грн, що сплачені за договорами № 05929, № 05930, № 05929/16, № 05930/16 від 27 жовтня 2016 року.

У травні2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ЕкономКомфорт", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року поновлено ТОВ "ЕкономКомфорт" строк на касаційне оскарження судових рішень, вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали, надіслані на виконання вимог ухвали суду від 21 травня 2018 року з яких вбачається, що заявником недоліки касаційної скарги усунуто в повному обсязі.

Однак, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762,00 грн.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені у справі щодо визнання недійсними договорів № 05929, № 05930, № 05929/16, № 05930/16 про участь у програмі "Комфорт" та повернення коштів у розмірі 34 699,98 грн.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "ЕкономКомфорт" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та повернення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь