Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.03.2020 року у справі №686/9754/19

Ухвала

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/9754/19

провадження № 61-3843ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 21 березня 2000 року до 21 травня 2003 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3.

На примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист Хмельницького міського суду Хмельницької області від 19 грудня 2002 року № АЕ-414 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на дочку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 грудня 2002 року та до повноліття дитини. З часу ухвалення судом указаного рішення відповідач не сплачує аліменти на дитину, внаслідок чого станом на 01 липня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 92 444,43 грн (86 370,93 грн + 6 073,50 грн).

Відповідно до статті 196 СК України вона має право на стягнення з

ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка обчислена за період з 01 січня 2004 року до 30 червня 2019 року, в розмірі

32 198,76 грн.

Протягом 2007-2018 років позивачка понесла додаткові витрати на дитину, зокрема: 83 855,55 грн на навчання у приватній загальноосвітній школі "Гармонія", 5
937,00 грн на навчання в Хмельницькій дитячій школі мистецтв, 2 295,00 грн на навчання в Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, 32 760,00 грн на стоматологічне лікування та 15 500,00 грн на оздоровлення. Оскільки ОСОБА_2 відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, то згідно зі статтею 185 СК України на нього слід покласти половину цих витрат у розмірі 70 173,78 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 32 198,76
грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 70 173,78 грн додаткових витрат на дитину.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку від суми несплачених аліментів за період з 06 грудня 2002 року по 30 червня

2019 року в розмірі 32 198,76 грн, понесені нею додаткові витрати на дитину в розмірі 70 173,78 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 768,40 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року про стягнення 32 198,76 грн неустойки та закрито апеляційне провадження в цій частині вимог.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 10 вересня 2019 року в частині розміру додаткових витрат на дитину та судового збору змінено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 198,76 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 20 496,00 грн додаткових витрат на дитину, а всього - 52 694,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 526,95 грн. судового збору.

Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 152,60 грн судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року в частині нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року та винести в цій частині нове рішення, яким перерахувати розмір неустойки (пені) згідно діючого законодавства України. Скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на дитину за навчання ПЗОШ "Гармонія" та відпочинок дитини та залишити в силі цій в частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом позову у справі № 686/9754/19 є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 32 198,76 грн та додаткових витрат на дитину у розмірі 70 173,78 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа № 686/9754/19 є малозначною в силу вимог пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і додаткових витрат на дитину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко