Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №520/11076/18

Ухвала

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 520/11076/18

провадження № 61-14047св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт плюс",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання договору іпотеки недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона і ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку і земельної ділянки на АДРЕСА_1 з 2005 року, що встановлено рішенням суду. Позивач не надавала своєї згоди на передачу указаних житлового будинку і земельної ділянки в іпотеку банку.

Таким чином, просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 29 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") і ОСОБА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року позов ПАТ "Дельта-Банк" про визнання договору іпотеки недійсним задоволено; визнано недійсним іпотечний договір, укладений 29 березня 2007 року АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., зареєстрований в реєстрі за № 1205.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент укладення спірного іпотечного договору будинок і земельна ділянка на АДРЕСА_1 були спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з моменту придбання цього майна за договором купівлі-продажу з 2005 року. Факт їх спільного проживання установлено рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року і рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року. Отже, для укладення договору іпотеки від 29 березня 2007 року необхідно було отримати нотаріально посвідчену письмову згоду співвласника майна ОСОБА_1. Наявність письмової заяви ОСОБА_2 про те, що будинок не є спільною сумісною власністю підтверджує доводи позивача про відсутність її згоди на передачу житлового будинку в іпотеку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що іпотечний договір, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_2 29 березня 2007 року не відповідає вимогам статті 65 Сімейного кодексу України (далі - CК України) та частині другій статті 6 Закону України "Про іпотеку".

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено; рішенняКиївського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Суд виходив з того, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, та встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені, у зв'язку з чим на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири був ОСОБА_2. Крім того, спільне проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, оскільки з частини 3 статті 65 СК України вбачається, що презумпція згоди на укладення договорів з розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, діє у тому випадку, коли чоловік та жінка є подружжям, тобто перебувають у шлюбі. Проживання жінки та чоловіка однією сім'єю не створює жодних інших правових наслідків, ніж ті, що визначені статтею 74 СК України в разі поділу майна, нажитого чоловіком та жінкою за час проживання однією сім'єю.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що земельна ділянка і будинок є об'єктами спільної власності, а позивач не надала згоди на передачу цих об'єктів в іпотеку банку. Наголошує на тому, що судовими рішеннями установлено факт спільного проживання позивача і відповідача та визнано майно спільною сумісною власністю.

Частиною 2 статті 415 ЦПК Українипередбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених Частиною 2 статті 415 ЦПК України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному Частиною 2 статті 415 ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

29 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу № 523/14489/15-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, шляхом його конкретизації з метою формування єдиної правозастосовної практики.

У пункті 10 частини 1 статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2020 року прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 523/14489/15-ц.

Керуючись пунктом 10 частини 1 статті 252, пунктом 14 частини 1 статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 520/11076/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року до закінчення розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов