Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2019 року у справі №199/2034/16

Ухвала

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 199/2034/16

провадження № 61-13854ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська у складі судді

Ткаченко Н. В. від 12 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О.

В., від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 30 квітня 2014 року у розмірі 9 559,27 доларів США, що станом на 01 березня

2016 року еквівалентно 254 276,58 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики у розмірі 9 559,27 доларів США, що станом на 12 вересня 2018 року еквівалентно 268
519,89 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що надана позивачем на підтвердження своїх вимог розписка не може підтверджувати факту отримання ним коштів. Крім того, суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути 254 276,58 грн, однак суди дійшли висновку про стягнення 268 519,89 грн.

Крім того, у касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 11 липня 2019 року, що підтверджується відповідними доказами.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, визначеному договором і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 квітня 2014 року позивач надав в борг відповідачу 8 816 доларів США до 30 травня 2014 року зі сплатою 3% від суми позики, про що останнім складено розписку.

Вказані кошти у визначений договором строк повернуто не було.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів позивачу у встановлені договором позики строки, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за вказаним договором позики у розмірі 9 559,27 доларів США, яка складається із: 8 816 доларів США - основний борг; 264,48 доларів США - 3 % від суми позики; 478,79 доларів США - 3% річних від простроченої суми, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12 вересня 2018 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) еквівалентно 268 519,89 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що розписка не є доказом отримання ним коштів є необґрунтованими, оскільки за змістом частини 2 статті 1047 ЦК України саме розписка є документом, яка посвідчує передання позичальнику визначеної в ній грошової суми.

Доводи касаційної скарги про те, що суди вийшли за межі позовних вимог, стягуючи більшу суму заборгованості, ніж заявлено позивачем, також є необґрунтованими, оскільки позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9 559,27
доларів США та вказав її еквівалент у гривні станом на 01 березня 2016 року у розмірі 254 276,58 грн. Однак стягнення судами заборгованості у іноземній валюті у вказаному вище розмірі із зазначенням еквівалента у більшому розмірі (268 519,89 грн) не є виходом за межі позовних вимог, оскільки сума, яка підлягає стягненню з відповідача має бути сплачена саме у розмірі 9 559,27 доларів США, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на правильність судових рішень не впливають, правильне застосовування положень статей 1046, 1047, 1049 ЦК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара