Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.06.2020 року у справі №145/864/17

Ухвала

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 145/864/17

провадження № 61-8548ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І. розглянувшикасаційну скаргу Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я.

Малиновського" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я.

Малиновського" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я. Малиновського", в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 43 від 27 березня 2017 року про оголошення догани їй, як викладачу спеціальних дисциплін.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі Героя Радянського Союзу Р. Я. Малиновського" № 43 від 27 березня 2017 року про оголошення догани викладачу ОСОБА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

28 травня 2020 року відповідач Державне професійно-технічний навчальний заклад "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я.

Малиновського" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає, касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до вимог частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії розгляду.

Верховний Суд визнає зазначену справу малозначною, оскільки вона є справою незначної складності.

Вказівка в резолютивній частині постанові апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі.

Доводи відповідача, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не містять належного обґрунтування того, вирішення якого питання права (правової проблеми) стосується ця скарга.

Посилання на те, що заявник відповідно до ЦПК України позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням не приймаються судом, оскільки не зазначено у якй саме справі відповідач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені у цій справі.

У касаційній скарзі також відсутні прийнятні арґументи на підтвердження того, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для відповідача. Зазначена справа, в якій вирішено питання щодо законності накладення на працівника його роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді догани, має приватний, а не суспільний інтерес, оскільки не стосується невизначеного (широкого) кола осіб, та вочевидь не може становити для відповідача (роботодавця) виняткового значення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я. Малиновського" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 січня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу "Гніванський професійний ліцей імені двічі героя Радянського Союзу Р. Я. Малиновського" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Копію ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель