Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.02.2021 року у справі №215/1916/19

Ухвала

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 215/1916/19

провадження № 61-1637ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КП ТМ "Криворіжтепломережа") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що підприємство здійснює постачання теплової енергії на потреби опалення населення, яке зобов'язане робити оплату за отримані послуги, згідно з особового рахунку і встановлених тарифів. Відповідачі є споживачами централізованого опалення, яке здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення та водопостачання багатоповерхового будинку. Відповідачі своєчасно та у повному обсязі за надані послуги не сплачували, внаслідок чого виникла заборгованість за період із 01 лютого 2002 року по 01 червня 2018 року у розмірі 15 119,67 грн.

За таких обставин позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану суму заборгованості.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП ТМ "Криворіжтепломережа" про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 05 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На особовому рахунку зі сплати послуг за теплову енергію існує заборгованість у розмірі 8 835,09 грн за період, коли власником була інша особа.

У 2014 році видано судовий наказ про стягнення вказаної суми заборгованості, який пізніше скасовано. КП ТМ "Криворіжтепломережа" звернулося до суду із позовом про стягнення вказаної суми заборгованості. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року у задоволенні позову КП ТМ "Криворіжтеломережа" відмовлено, рішення не оскаржено, набрало законної сили.

ОСОБА_1 просила зобов'язати КП ТМ "Криворіжтепломережа" здійснити перерахунок заборгованості за особовим рахунком зі сплати послуги опалення, відкритий на її ім'я, шляхом списання суми заборгованості за період з 01 січня 2002 року по 01 січня 2014 року у розмірі 8 835,09 грн.

03 вересня 2019 року КП ТМ "Криворіжтепломережа" подало до суду уточнену позовну заяву, в якій просило стягнути солідарно із відповідачів суму боргу з оплати за централізоване опалення у розмірі 6 255,98 грн за період із 05 листопада 2012 року по 01 червня 2018 року.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, закрито провадження у справі за позовом КП ТМ "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за централізоване опалення. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. Вирішено питання щодо судового збору.

Закриваючи провадження у справі у частині вимог позову КП ТМ "Криворіжтепломережа", суди попередніх інстанцій виходили з того, що суму боргу у розмірі 6 255,98 грн за період із 05 листопада 2012 року по 01 червня 2018 року, зазначену у первісному позові, відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнано та сплачено, що підтверджується долученою ними до матеріалів справи квитанцією та заявленими вимогами про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість за період з 05 листопада 2012 року по 01 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано та добровільно сплачено; вимоги за період із 01 січня 2002 року по 05 листопада 2012 року КП ТМ "Криворіжтепломережа" не заявляло до стягнення як заборгованість із ОСОБА_1

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги як немайнового, так і майнового характеру, а саме: зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 6 255,98 грн грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір.

При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що заявником оскаржується судові рішення лише в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок заборгованості зі сплати за комунальні послуги шляхом списання суми заборгованості у розмірі 8 883,09
грн.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні діївідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик