Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2020 року у справі №569/6864/19

Ухвала

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 569/6864/19

провадження № 61-4968ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від

19 листопада 2019 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів:

Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Халевича С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), з про визнання нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках.

Позов мотивувала тим, що 19 травня 2018 року та 05 червня 2018 року з її відкритих у АТ КБ "ПриватБанк" карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 було неправомірно списано кошти на користь третьої особи.

Про зазначені транзакції вона дізналась отримавши смс-повідомлення про що невідкладно повідомила банк та звернулася до правоохоронних органів.

Посилаючись на те, що АТ КБ "ПриватБанк" неправомірно відмовило їй у поверненні не санкціоновано знятих коштів з її карткових рахунків, просила зобов'язати відповідача відновити залишок на її рахунках до проведення незаконних транзакцій та скасувати нараховані за наслідками їх проведення відсотки та неустойку.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада

2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано нечинними транзакції від 19 травня 2018 року та 05 червня 2018 року.

Зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" відновити залишки на рахунках які належать ОСОБА_1 станом на 16 год, 35 хв. 19 травня 2018 року № НОМЕР_3 (раніше № НОМЕР_4) у сумі 4 980,00 грн, № НОМЕР_5 (раніше № НОМЕР_6) у сумі 10 796,36 грн та скасувати нарахування відсотків, пені та штрафу, які застосовувалися до безпідставно списаних коштів 19 травня 2018 року та 05 червня 2018 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема судові рішення ухвалено без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 13 травня

2015 року у справі № 6-71цс15, від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15 та Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 473/2315/17, від 06 березня 2018 року у справі №585/1320/16-ц та від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання нечинними транзакцій щодо переказу коштів та відновлення коштів на банківських рахунках у загальній сумі - 15 776,36 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, частиною 4 статті 274 ЦПК.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалено без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду

Посилання заявника на те, що судові рішення ухвалено без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 13 травня

2015 року у справі № 6-71цс15 від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15 та Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 473/2315/17, від 06 березня 2018 року у справі №585/1320/16-ц та від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц. є безпідставними, оскільки вони ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання нечинними транзакцій щодо переказів з кредитних та карткових рахунків, відновлення коштів на банківських рахунках, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак