Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2020 року у справі №463/7158/19

Ухвала

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 463/7158/19

провадження № 61-6073ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.

Львова від 07 жовтня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2
500 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що з червня 2005 року ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3. Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з чим з липня 2019 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Позивач зазначала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає.

Посилаючись на викладені обставини, просила задовольнити позов.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації, починаючи з 27 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 подала заяву про відмову від позову, в якій просила прийняти відмову від поданого нею позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та закрити провадження у справі, у якій зазначила, що наслідки відмови від позову їй зрозумілі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року визнано нечинним.

Провадження у справі закрито.

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом позову у справі № 463/7158/19 є стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа № 463/7158/19 є малозначною в силу вимог пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило