Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2020 року у справі №305/1022/19

Ухвала

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 305/1022/19

провадження № 61-12798ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 13 листопада 2016 року близько 17 год 00 хв, ОСОБА_1 поверталась з роботи додому по АДРЕСА_1 була велика собака породи алабай, яку умисно нацькував на неї ОСОБА_2. Зазначала, що в момент, коли відповідач нацькував на неї свою собаку останній спокійно спостерігав, як собака звалила її на землю і мало не вбила. Позивач тривалий час проходила лікування в Рахівській лікарні з причини заподіяння ушкодження її здоров'я, завданого укусами собаки.

Слідчим відділом Рахівського відділення поліції Тячівського відділу поліції головного управління національної поліції в Закарпатській області по даному факту зареєстровано кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 лютого 2017 року за № 42017071160000012, за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Позивач зазначала, що слідчі проводили не об'єктивно слідство та упереджено виносили постанови про закриття кримінального провадження, які були судом справедливо скасовані. Враховуючи те, що вже третій рік не проведено належного досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, вважала таку бездіяльність слідчих незаконною. Позивач також зазначила, що крім фізичної та майнової шкоди, діями відповідача їй завдано моральних страждань, які супроводжувалися почуттям розгубленості, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. Впродовж усього періоду лікування вона почувалась незручно, була змушена пристосовуватись до негативних умов існування.

До моменту звернення до суду з цим позовом, у ОСОБА_1 продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичного болю, обмеження фізичної активності. На підставі наведеного просила суд зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати завдану їй майнову шкоду у розмірі 2 055,00 грн та моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зазначав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки по факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень до адміністративної відповідальності притягнуто іншого громадянина, доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 позивач не надала.

ОСОБА_1 у серпні 2020 року засобами поштового зв'язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової шкоди у розмірі 2 055,00
грн та моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн, що у сумі є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик