Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.04.2020 року у справі №554/7227/19

УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 554/7227/19

провадження № 61-4909 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, стягнення заборгованості за минулий період, додаткових витрат, визнання дитини такою, що має особливі творчі здібності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, стягнення заборгованості за минулий період, додаткових витрат, визнання дитини такою, що має особливі творчі здібності.

Позов мотивовано тим, що на даний час вона є студентом та навчається безкоштовно на денному відділенні Католицького університету у м. Ружемберок Словацької республіки, стипендії не отримує. Окрім цього навчається на заочному відділенні Львівської академії друкарства за контрактом. Через надмірну зайнятість не має змоги працювати та забезпечувати свою життєдіяльність, а тому потребує матеріальної допомоги на період навчання.

З настанням повноліття її батько припинив сплачувати аліменти і допомоги на утримання не надає, хоча таку можливість має, оскільки працює на авто агрегатному заводі в м. Полтаві та отримує зарплату. Вона зазначає, що навчання потребує додаткових витрат, оскільки згідно з укладеним договором за повний курс навчання у Львівській академії друкарства необхідно сплатити 27 550,00 грн. Крім того, прожитковий мінімум в Словацькій Республіці з 01 липня 2019 року на одну особу визначений 210,20 Євро на місяць, що є прожитковим мінімумом для словацького студента.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання, щомісячно до досягнення нею 23 років у розмірі Ѕ від 210,20 Євро або 2 958,60 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 3 556,10 грн додаткових витрат щомісячно, починаючи з 15 квітня 2019 року, перераховуючи їх на відповідну банківську картку; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість зі сплати аліментів за минулий період (квітень-жовтень 2019 року) у розмірі 21 336,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 61 922,20 грн додаткових витрат, перерахувавши їх на відповідну банківську картку; визнати, що ОСОБА_1 є дитиною з особливими творчими здібностями.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, на період навчання, починаючи стягнення з 09 серпня 2019 року і до припинення навчання, а саме до 30 червня 2021 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання аліментів, як дитина, що продовжує навчання. Витрати на навчання не відносяться до додаткових і охоплюються загальними потребами, що враховані при ухваленні рішення про стягнення аліментів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 такою, що має особливі творчі здібності, слід зазначити, що позивач не довела факту порушення її даного права та необхідності застосування саме такого способу захисту у спорі, який виник з аліментних зобов'язань відповідача.

17 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2,на заочне рішення Октябрського районного суду м.

Полтави від 11 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини 1 статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом ураховано, що ціна позову не перевищує встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та досліджено й взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства та незмінну судову практику у цій категорії справ.

Предметом позову є стягнення аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання, щомісячно до досягнення нею 23 років у розмірі Ѕ від 210,20 Євро або 2
958,60 грн, стягнення додаткових витрат у розмірі 3 556,10 грн щомісячно, починаючи з 15 квітня 2019 року, стягнення заборгованості зі сплати аліментів за минулий період (квітень-жовтень 2019 року) у розмірі 21 336,00 грн, стягнення додаткових витрат у розмірі 61 922,20 грн, визнання позивача такою, що є дитиною з особливими творчими здібностями.

Отже, ціною позову станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн? 250 = 525 500
грн), а тому дана справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Також, зазначена справа в частині позовних вимог щодо визнання дитини такою, що має особливі творчі здібностіє незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

У цій справі обставин, передбачених частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389 та частиною 1 статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2,на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, стягнення заборгованості за минулий період, додаткових витрат, визнання дитини такою, що має особливі творчі здібності відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров