Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2020 року у справі №405/8608/13

Ухвала

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 405/8608/13

провадження № 61-2016ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про відновлення втраченого судового провадження,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 вересня 2019 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та від імені ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 вересня 2019 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, заявники звернулися із касаційною скаргою, у якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною 1 статті 150 ЦПК позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у ~law9~ № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову. Які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявлені заходи по забезпеченню позову за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, при тому, що спір не вирішується по суті.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 вересня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, про відновлення втраченого судового провадження, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун