Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №442/1595/17

Ухвала

Іменем України

16 липня 2018 року

м. Київ

справа № 442/1595/17-ц

провадження № 61-38919 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхнього представника ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення народного суду другої дільниці м. Дрогобича Львівської області

від 11 травня 1959 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, повернення нерухомого майна та рішення народного суду

м. Дрогобича Львівської області від 20 жовтня 1971 року у справі

за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про реальний розподіл будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням народного суду другої дільниці м. Дрогобича Львівської області

від 11 травня 1959 року, залишеним без змін ухвалою Львівського обласного суду від 17 червня 1959 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Свідоцтво про право на спадщину, видане Дрогобицькою нотаріальною конторою 29 травня 1958 року на ОСОБА_8 визнано недійсним на половину домоволодіння, що в АДРЕСА_1; визнано власником половини такого домоволодіння ОСОБА_7 та зобов'язано

ОСОБА_8 повернути йому половину такого домоволодіння, а в решті позовувідмовлено.

Рішенням народного суду м. Дрогобича Львівської області від 20 жовтня

1971 року, залишеним без змін ухвалою Львівського обласного суду

від 25 листопада 1971 року, позов ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 807 крб.

У решті позову відмовлено за безпідставністю.

У власність ОСОБА_10 залишено 1/2 частину будинковолодіння у

АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_9

У березні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 звернулись до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення народного суду другої дільниці

м. Дрогобича Львівської області від 11 травня 1959 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, повернення нерухомого майна та рішення народного суду

м. Дрогобича Львівської області від 20 жовтня 1971 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про реальний розподіл будинковолодіння.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 23 листопада 2017 року у відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_5, ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення народного суду другої дільниці

м. Дрогобича Львівської області від 11 травня 1959 року та рішення народного суду м. Дрогобича Львівської області від 20 жовтня 1971 року відмовлено у зв'язку з пропуском трирічного строку звернення до суду.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_4 -

ОСОБА_6залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень задовольнити.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦПК України (2004 року) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною 1 статті 362 ЦПК України (2004 року) заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої частиною 1 статті 362 ЦПК України, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 13 постанови від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", встановлений абзацом 2 частини 1 статті 362 ЦПК України трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої частини 1 статті 362 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, із яким обґрунтовано погодився й апеляційний суд, про відмову у відкритті провадження у вказаній справі за заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень на підставі частини 1 статті 362 ЦПК України (2004 року), оскільки рішення народного суду другої дільниці м. Дрогобича Львівської області від 11 травня 1959 року, набрало законної сили 17 червня 1959 року на підставі ухвали Львівського обласного суду, а рішення народного суду м. Дрогобича Львівської області від 20 жовтня 1971 року, набрало законної сили 25 листопада 1971 року на підставі ухвали Львівського обласного суду, про перегляд яких у зв'язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6подано заяву, тобто із заявою звернулися до суду більш як через три роки з дня набрання рішеннями законної сили.

При цьому Верховним Судом ураховано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включає в себе у тому числі і принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Посилання касаційної скарги на прецедентні рішення Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя у цій справі є безпідставним, оскільки, саме Європейський суд з прав людини зазначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року) або через визначений національним законодавством строк оскарження (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року; "Науменко проти України"

від 9 листопада 2004 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав через визначення присічного строку для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами дотримана.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення народного суду другої дільниці

м. Дрогобича Львівської області від 11 травня 1959 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання

свідоцтва про право на спадщину недійсним, повернення нерухомого майна та рішення народного суду другої дільниці м. Дрогобича Львівської області

від 20 жовтня 1971 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про реальний розподіл будинковолодінняза касаційною скарго ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхнього представника ОСОБА_6 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада

2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д.Д. Луспеник

Ю.В. Черняк