Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №212/3895/17

Ухвала

Іменем України

30 липня 2018 року

м. Київ

справа № 212/3895/17

провадження № 61-37059ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Борис О. Н. від 13 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Бондар Я. М.,

Зубакової В. П. від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що працюючи протягом тривалого часу на публічному акціонерному товаристві ПАТ "Кривбасзалізрудком" (далі - ПАТ "Кривбасзалізрудком") у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 16 квітня 2008 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 30 % та третю групу інвалідності. Оскільки професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи в умовах шкідливих факторів, під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна моральна шкода, яка полягає у втраті здоров'я та у постійних фізичних стражданнях, випливає з трудових правовідносин і повинна відшкодуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив стягнути з

ПАТ "Кривбасзалізрудком" на його користь моральну шкоду у розмірі

780 тис. грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_5 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмолено.

Судові рішення мотивовані тим, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок тривалої роботи в умовах шкідливих факторів, під час виконання трудових обов'язків, а тому заподіяна моральна шкода повинна відшкодуватися роботодавцем. При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили із характеру та обсягу страждань позивача, втрати його нормальних життєвих зв'язків і додаткових зусиль, які потрібні позивачу для організації життя.

У касаційній скарзі ПАТ "Кривбасзалізрудком" просить скасувати оскаржувані судові рішеннята ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вини підприємства у завданні позивачу моральної шкоди немає, а її розмір нічим не підтверджений.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Суди установили, що з 20 березня 1986 року до 10 червня 2008 року позивач працював на шахті "Гвардійська" ВАТ "Кривбасзалізрудком", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", в умовах впливу шкідливих факторів, а саме в умовах запиленості повітря робочої зони, підвищеного рівня шуму, що перевищували граничнодопустимі нормативи, важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату.

Висновком МСЕК від 16 квітня 2008 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 55 % та встановлена третя група інвалідності.

За фактом професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2008 року, у якому зазначено, що, особами, які порушили законодавство про охорону праці є керівництво КСУ № 2 тресту "Дніпродомнаремонт" шахти "Гвардійська" ВАТ "Кривбасзалізрудком".

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови

від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладаєтьсяна власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини

ПАТ "Кривбасзалізрудком", яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, врахувавши, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 16 квітня 2008 року - з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, суди попередніх інстанцій правильного застосували до спірних правовідносин положення статті 237-1 КЗпП України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця - ПАТ "Кривбасзалізрудком".

При визначенні розміру моральної шкоди суди врахували обставини, які мають суттєве значення: характер, глибину і обсяг фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_5 постійно зазнає у зв'язку із хронічними професійними хворобами, значний відсоток втрати працездатності, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру моральної шкоди у сумі 30 000 грн суди дотримались засад розумності і справедливості. Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, навів в рішенні відповідні мотиви.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Кривбасзалізрудком" про добровільне виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем безпідставні та необґрунтовані, не спростовують наявність у відповідача обов'язку дотримуватись вимог частини 2 статті 153 КЗпП України та

статті 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності розміру моральної шкоди є безпідставними, оскільки не спростовують правильність зазначених вище висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, що перебуває за межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального права та їх тлумачення судами.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта