Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №175/1605/19

Ухвала

30 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 175/1605/19

провадження № 61-6958ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 04 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - ТОВ "Лайфселл"),

в якому просив:

- скасувати та визнати недійсним наказ ТОВ "Лайфселл" від 19 лютого 2019 року "Про скасування наказу про поновлення на роботі, а саме

пункт 3 "Встановити - день видання цього наказу вважати останнім днем фактичних трудових відносин" та пункт 4 Вважати недійсним запис про скасування попереднього запису у трудовій книжці про скасування наказу про поновлення від 26 листопада 2018 року № 483 "Про поновлення на роботі";

- вважати днем звільнення 29 січня 2019 року згідно із заявою про звільнення, датованою 28 січня 2019 року, за частиною третьою

статті 38 КЗпП;

- змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці, виданої на ім'я ОСОБА_1, зазначивши причини звільнення "невиконання

ТОВ "Лайфселл" законодавства про працю та умов трудового договору" із посиланням на частину 3 статті 38 КЗпП України;

- визнати незаконним та скасувати наказ від 10 грудня 2018 року № 08-Н "Про встановлення простою";

- стягнути з ТОВ "Лайфселл" на користь позивача вихідну допомогу

у розмірі тримісячного середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - 29 січня 2019 року по день ухвалення рішення;

- стягнути з ТОВ "Лайфселл" на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року (у складі судді Озерянської Ж. М. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року

(у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М. ) рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 04 червня 2020 року залишено без змін.

23 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року справу № 175/1605/19 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.

Для цілей Частиною 1 статті 274 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в даній справі є вимоги про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 200 000 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду 18 березня

2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук