Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2018 року у справі №488/2546/17

Ухвала

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 488/2546/17-ц

провадження № 61-7431св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Океан-Судоремонт",

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області в складі судді Темнікової В. І. від 27 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "Океан - Судоремонт" на його користь заборгованість з виплати заробітної плати.

18 липня 2017 року Корабельним районним судом м. Миколаєва в складі судді Лазаревої Г. М. видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Океан - Судоремонт" на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 27 669 грн 95 коп.

30 серпня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Океан-Судоремонт" (далі - ТОВ "Океан-Судоремонт") звернулось до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 23 серпня 2017 року постановою головного державного виконавця Корабельного відділу ДВС м. Миколаїв Таран К. О. була винесена постановапро накладення арешту на кошти ТОВ "Океан-Судоремонт" на загальну суму 301 351 грн 58 коп. Підставою для накладення арешту на кошти ТОВ "Океан-Судоремонт" на спірну суму вказано "при примусовому виконанні судових наказів Корабельного районного суду м. Миколаєва", а саме наказ 2-н/488/244/17 від 02 серпня 2017 року, що виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою ОСОБА_1

Посилаючись на те, що указаний судовий наказ отримано заявником 14 серпня 2017 року та 22 серпня 2017 року у встановлений законом 10-тиденний термін подано до суду заяву про скасування судового наказу, яка станом на момент подання даної заяви не розглянута, у зв'язку із чим, на думку заявника, судовий наказ не набрав чинності, заявник просив суд на підставі статті 369 ЦПК України у попередній редакції визнати наказ № 2-н/488/244/17 (488/2546) від 02 серпня 2017 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва в складі судді Лазаревої Г. М. від 31 серпня 2017 року судовий наказ № 2-н/488/244/17 за заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Океан-Судоремонт" про стягнення заробітної плати повернуто без виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник на підставі статті 369 ЦПК України просив визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню. В судове засіданя від представника заявника надійшло клопотання про відкликання судового наказу без виконання. При цьому, суд указав, що вимоги про повернення судового наказу без виконання необхідно задовольнити, тому що зазначені заявником обставини є істотними, крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання документів судового наказу боржником.

Не погодившись із ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2017 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року матеріали наказного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2017 року про повернення судового наказу без виконання повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог частини 2 статті 293 ЦПК України, у редакції чинній на день постановлення ухвали.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, розглядаючи заяву ТОВ "Океан-Судоремонт" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції розглянув клопотання ТОВ "Океан-Судоремонт" про відкликання судового наказу без виконання та постановив ухвалу про повернення судового наказу без виконання. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, заява ТОВ "Океан-Судоремонт" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, судом по суті не була розглянута та рішення щодо цього питання судом не приймалося, у зв'язку із чим ухвала суду першої інстанції не підлягає апеляційному оскарженню.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2018 року та відмовити ТОВ "Океан-Судоремонт" у задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2017 року.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року в справі за заявою ТОВ "Океан-Судоремонт" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Витребувано з Корабельного районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 488/2546/17-ц за заявою ТОВ "Океан-Судоремонт" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга мотивована тим, що постановляючи ухвалу про повернення судового наказу, суд першої інстанції фактично розглянув та задовольнив заяву ТОВ "Океан-Судоремонт" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Письмове клопотання про відкликання судового наказу без виконання, про яке указано в ухвалі суду першої інстанції, в матеріалах справи відсутнє, у зв'язку із чим не могло бути розглянуте судом. Таке клопотання не могло бути подано суду усно, оскільки розгляд справи відбувся без проведення судового засідання через неявку сторін. Суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону вирішив питання про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у спосіб, який не передбачено ЦПК України. Суд апеляційної інстанції на указані обставини уваги не звернув та не забезпечив особі права на доступ до правосуддя.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року підлягає закриттю.

У пунктах 2, З частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказану пунктах 2, З частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року не відноситься до переліку ухвал, що можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень статті 389 ЦПК України.

Системний аналіз положень статей 353 та 389 ЦПК України виключає їх поширювальне тлумачення, з огляду на що касаційному оскарженню підлягають лише такі судові рішення, що включені до такого переліку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Разом з тим, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи, що учасники справи мають право на касаційне оскарження виключно у випадках, передбачених законом, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції не може бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень статті 389 ЦПК України, касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року підлягає закриттю.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С.П. Штелик