Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.01.2019 року у справі №229/4152/17

Ухвала

31 травня 2019 року

м. Київ

справа № 229/4152/17

провадження № 61-9936ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Галієм Сергієм Анатолійовичем, на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", в якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року в сумі 6 359,40 грн; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11 435,60 грн; середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою трудової книжки у розмірі 62 322,12 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Галієм С. А., в частині оскарження рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі 65 322,12 грн повернуто позивачу.

Постановою Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Галієм С. А., залишено без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року у розмірі 6 359,40 грн та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 11 435,60 грн залишено без змін.

13 травня 2019 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) ОСОБА_1 через адвоката Галія С. А. направила касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року визначено в розмірі 1 921,00 грн.

Ціна позову у даній справі загалом становить 80 117,12 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн Х 100 = 192 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Однак Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 через адвоката Галія С. А. подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Галієм Сергієм Анатолійовичем, на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько