Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №569/1607/18

Ухвала

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 569/1607/18

провадження № 61-1308 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приват Банк") про стягнення 30 195 грн за договором банківського вкладу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнуто з ПАТ
КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу в розмірі 30 195 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), яке є правонаступником ПАТ КБ "Приватбанк", на постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 30 195 грн, яка станом

на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн? 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, оскільки АТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта