Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2018 року у справі №161/15298/17

УХВАЛА

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 161/15298/17

провадження № 61-37525ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення із житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2018 року.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є виселення із житлового будинку.

Зазначена справа є незначної складності, а наявність обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 04 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення із житлового будинку відмовити.

Суддя М. Є. Червинська