Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.04.2019 року у справі №373/2316/17

Ухвала

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 373/2316/17

провадження № 61-6966ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Військової частини А 0807 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А 0807, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Міністерства оборони України та Військової частини А 0807 на його користь 313 442,15 грн матеріальної шкоди, 1 500 грн вартості проведених експертних досліджень, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 28 400 грн витрат на правову допомогу та судові витрати.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 09 липня 2016 року на 36-му кілометрі автошляху "Бориспіль-Дніпропетровськ" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "КАМАЗ-43101", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Військовій частині А0807, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки "Land Rover", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку з порушенням військовослужбовцем Військової частини А 0807 ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження розмір матеріальних збитків, заподіяних йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 413 444,15 грн. З врахуванням коштів, відшкодованих йому моторно-транспортним страховим бюро України в розмірі 100 000 грн, просив стягнути з на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 313 442,15 грн, а також задовольнити інші позовні вимоги.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Військової частини А 0807, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 0807 на користь ОСОБА_1 267 457,97 грн матеріальної шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 500 грн витрат на залучення експерта, 2 452,80 грн судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року (повний текст якої складено 26 лютого 2019 року) апеляційну скаргу Військової частини А 0807 залишено без задоволення, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року - без змін.

19 грудня 2019 року Військова частина А 0807 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в цій справі становить 314 442,15 грн (313 442,15 грн + 10 000 грн), що станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 500 = 960 500грн).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року і про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А 0807 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А 0807, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук