Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №242/1040/19

УХВАЛА

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 242/1040/19

провадження № 61-22339ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Косун Вікторією Анатоліївною на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд: зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Савельєву А. М.
внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", як вимоги, що підлягають задоволенню у другу чергу: вимоги на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва №757/19693/16-ц від 26 грудня 2016 року на суму 14042,87 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої суми компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки в розмірі 2 293,87

грн., а також вимоги щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку, розрахованої в період з 26 грудня 2016 року по день постановлення рішення, та подати зазначену інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва №757/19693/16-ц від 26 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та стягнуто на її користь 14042,87 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2293,87 грн. недоплаченої суми компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки.

Рішення перебувало на виконанні в Оболонському РВДВС м. Києва, однак у зв'язку з початком процедури ліквідації банку виконавче провадження було закінчене, а виконавчий лист - передано до ліквідатора банку, повноваження якого станом на сьогоднішній день покладено на Савельєву А. М.

Однак позивачеві не було надано офіційного підтвердження про внесення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", незважаючи на неодноразові звернення до відповідачів, що стало підставою для пред'явлення позову.

Позивач вважає дії відповідача щодо не віднесення зазначених кредиторських вимог до 2-ї черги такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимогам Конвенції № 173 Міжнародної організації праці 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця", а також вимогам закону щодо обов'язковості судових рішень, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Савельєву Анну Миколаївну внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", як вимоги, що підлягають задоволенню у другу чергу: вимоги на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва №757/19693/16-ц від 26 грудня 2016 року на суму 14042,87 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої суми компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки в розмірі 2293,87
грн., а також вимоги щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку, розрахованої в період з 26 грудня 2016 року по день постановлення рішення, та подати зазначену інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 містила клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та залишено без руху апеляційну скаргу скаржника, оскільки не сплачено судовий збір відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Судом було роз'яснено ОСОБА_1, що відповідно до вимог ст.185 ЦПК України недоліки апеляційної скарги необхідно усунути (сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору) протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснено їй, що у разі невиправлення у визначений судом термін недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде вважатись неподаною і буде повернута.

18 листопада 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків апеляційної скарги.

Зі змісту заяви вбачається, що сторона позивача, яка діє через адвоката Косун В.

А., не має наміру усувати недоліки апеляційної скарги - сплачувати судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Ухвала суду мотивована тим, що недоліки апеляційної скарги не були виправлені позивачем у визначений судом строк і сторона позивача своєю заявою від 18 листопада 2019 року підтвердила відсутність наміру їх виправляти (сплачувати судовий збір), тому указані обставини, ураховуючи положення ст. 357 ЦПК України дають підстави повернути апеляційну скаргу.

Суд вказував, що посилання позивача на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 910/4518/16 від 30 січня 2019 року щодо оплати судового збору не мають значення у даній справ, оскільки у даному випадку оскаржується рішення за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії - внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Косун В. А., у якій скаржник посилаючись на неправильне застосуванням та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвали Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, не врахував, що предметом позову були вимоги щодо зобов'язання вчинити дії, а саме внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити до нього вимогу щодо стягнення грошових коштів, присуджених рішенням суду та вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зазначає, що в ході судового розгляду позивач змінила предмет позову та просила суд зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та вказує, що суд першої інстанції розглянув вказані позовні вимоги в рішенні від 06 серпня 2019 року (справа №242/1040/19).

Скаржник вважає, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свої трудових прав, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", вона звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно із частиною 1 статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено частиною 1 статті 351 ЦПК України.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Стаття 356 ЦПК України визначає форму і зміст апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 4 та частини 5 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ч.2 ст.357 ЦПК України, застосовуються положення ч.2 ст.357 ЦПК України.

Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про зобов'язання вчинити дії щодо внесення змін до реєстру акцептування вимог кредиторів ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить пільги щодо звільнення від сплати судового збору.

Положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не розповсюджуються на дані правовідносини.

Оскільки позовна заява про зобов'язання вчинити дії відноситься до позовів немайнового характеру, за подання такої заяви передбачена сплата судового збору.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про держаний бюджет на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно визначив суму судового збору яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим заявнику було надано строк для усунення недоліку, а саме сплати судового збору, які вона не усунула, внаслідок чого, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу у відповідності до положення ст. 357 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про зміну позовних вимог у суді першої інстанції є необґрунтованими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у встановлених районним судом обставинах.

Отже, касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності судового рішення.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Косун Вікторією Анатоліївною на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко