Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.07.2020 року у справі №332/368/19

Ухвала

Іменем України

23 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 332/368/19

Провадження № 51-3466ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року щодо нього,

встановив:

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі- КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 грудня 2018 року приблизно о 03 годині 30 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діяв повторно, з корисливих мотивів, шляхом злому вхідних дверей, проник до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 татаємно викрав жіночу сумку, вартість якої становить 500 гривень, в якій знаходились грошові кошти в сумі 50
гривень, мобільний телефон "Xiaomi Redmi 5", вартість якого становить 3100
гривень, портативний зарядний пристрій "Proda Jane Power Box", вартість якого 337 гривень 20 копійок, портативну колонку "JBL Charge 3+", вартість якої становить 556 гривень 67 копійок, ноутбук марки "ASUS" модель А52F, вартість якого становить 3633 гривні 33 копійки, рюкзак чорного з написом "FILA", вартість якого становить 278 гривень 03 копійки, фен марки "Filix FL-588 Trina mini", вартість якого становить 185 гривень 33 копійки, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 8640 гривень 56 копійок.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 в частині призначення покарання - змінено, та призначено йому покарання за частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року, просить змінити вказане судове рішення та призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнити засудженого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки на підставі статті 75 КК у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. ОСОБА_1 наголошує на тому, що визнав свою вину, щиро розкаявся, виплатив матеріальну шкоду та з потерпілою майже примирився.

Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з наступних міркувань.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині та правильність кваліфікації його дій за частиною 3 статті 185 у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Положеннями статті 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 за доводами, аналогічними наведеними у касаційній скарзі, дійшов висновку, що призначене покарання за частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення суд врахував ступінь тяжкості, вчинення злочину щодо особи з інвалідністю за обставину, що обтяжує покарання, особу винного, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, постійного джерела доходу не має, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Поміж іншого, апеляційний суд врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та визнання вини.

Обставини, на неврахування яких посилається засуджений, були предметом оцінки апеляційної інстанції та стали підставою для призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а тому не можуть бути враховані повторно при застосуванні інституту звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Отже, покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає загальним засадам призначення покарання, є справедливим та домірним вчиненому, підстав для звільнення засудженого від нього, з огляду на приписи статті 75 КК, Суд не вбачає.

Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для зміни судового рішення, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року щодо нього.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінІ. В. ІваненкоМ. І. Ковтунович