Історія справи

Ухвала ККС ВП від 07.04.2020 року у справі №333/5125/17

Ухвала

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 333/5125/17

провадження № 51-1711ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Запорізької області Парфенова Р. Г. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року,

встановив:

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання: за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15,

ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10200 гривень; за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень; на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10200 гривень.

Цим же вироком суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року повернуто прокурору відділу прокуратури Запорізької області Парфенову Р. Г. його апеляційну скаргу, подану на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2019 року у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження наведеного судового рішення і відсутності підстав для поновлення цього строку.

У касаційній скарзі прокурор посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду через безпідставну відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що судом не взято до уваги його перебування на лікарняному у період з 09 по 17 січня 2020 року, що завадило особисто вчасно подати апеляційну скаргу. Окрім цього зазначає, що він не є старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, а решта прокурорів, які включені до складу групи, припинили здійснювати свої повноваження з різних підстав, про що додає відповідні накази.

Перевіривши доводи касаційної скарги та вивчивши копію оскаржуваного судового рішення та додані матеріали, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора Парфенова Р. Г. слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як слідує з копії оскаржуваної ухвали, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Запорізької області Парфенова Р. Г. на вирок Комунарського районного суду м.

Запоріжжя від 11 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто особі, яка її подала, з тих підстав, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження і відсутнє клопотання про поновлення цього строку.

07 лютого 2020 року прокурором Парфеновим Р. Г. вдруге подано апеляційну скаргу на вказаний вирок суду від 11 грудня 2019 року стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якій порушено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду.

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, оскаржуваний вирок проголошено 11 грудня 2019 року, прокурор Парфенов Р. Г. був присутнім у судовому засіданні під час проголошення вироку, копію якого отримав 12 грудня 2019 року, про що свідчить відповідна розписка. Таким чином, останнім днем подання прокурором апеляційної скарги було 10 січня 2020 року (п'ятниця, робочий день).

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З системного аналізу кримінального процесуального закону слідує, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Так, у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку, що останній день на оскарження вироку припадав на 10.01.2020 року (п'ятниця), і навіть, якщо взяти до уваги стан здоров'я прокурора, а саме його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 09 січня по 17 січня 2020 року включно, то зважаючи на 30-денний строк на оскарження вироку він мав з 12 грудня 2019 року до 09 січня 2020 року - 29 днів (майже повний строк), тобто мав всі можливості оскаржити вирок суду у визначений законом строк, але не скористався своїм правом. У зв'язку з чим, визнав посилання прокурора на обставини перебування на лікарняному у період з 09 по 17 січня 2020 року такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, слід зауважити, що вперше з апеляційною скаргою прокурор звернувся 14 січня 2020 року, тобто в період знаходження на лікарняному.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом ст. 393, ч. 4 ст. 36 КПК України правом на подання апеляційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь в судовому провадженні, а також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

При цьому, судом враховано, що у даному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, які відповідно до ст. 37 КПК України, діють як єдиний суб'єкт на стороні обвинувачення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що окрім прокурора Парфенова Р. Г. апеляційну скаргу на вирок суду від 11 грудня 2019 року мали право подати і інші прокурори, які входили до групи прокурорів у кримінальному провадженні, а також прокурори вищого рівня.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши наведені прокурором обставини пропуску строку визнав їх не поважними, та постановив законне, обґрунтоване та належно вмотивоване рішення про повернення апеляційної скарги прокурора у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження і відсутністю підстав для його поновлення, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Суд вважає неспроможними доводи прокурора, що він не є старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, а решта прокурорів, які включені до складу групи, припинили здійснювати свої повноваження у групі з різних підстав, що стало на заваді своєчасному оскарженню вироку суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні свої прав у межах та у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 26 КПК України.

Як убачається із доданих до касаційної скарги матеріалів, зокрема з копії апеляційної скарги від 07 лютого 2020 року, до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор не долучив копії наказів щодо інших прокурорів, які були включені до складу групи прокурорів на підставі постанови від 27 квітня 2017 року, на які посилається в касаційній скарзі, а тому дані накази не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, а відтак суд касаційної інстанції не має права досліджувати дані накази.

Усі наведені прокурором доводи щодо причин пропуску строку, належним чином перевірені, на них надані змістовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора відділу прокуратури Запорізької області Парфенова Р. Г. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2020 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін