Верховний

Суд

УХВАЛА

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/9948/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

розглянувши матеріали касаційних скарг Асоціації українських банків

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О.М. - головуючий, Гаврилюка О.М., Гончарова С.А..,

від 18.10.2017 року,

за заявою Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.03.2017 року у справі № 54/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС"

про стягнення заборгованості,

за участю:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шевченко А.Б.

від заявника касаційної скарги: Жуков А.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне наукове-виробниче підприємство "Союз-АС" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2017 року у справі № 54/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи подану заяву, сторона (відповідач у третейській справі) зазначив про те, що він не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи у третейському суді, а також зауважив, що в рішенні третейського суду не надано доказів, якими підтверджується заборгованість відповідача у третейській справі, не зазначено строку нарахування відсотків, пені, інфляційних втрат, а також задоволено вимоги позивача у третейській справі щодо стягнення з відповідача у третейській справі, що знаходиться у м. Краматорську (зона проведення антитерористичної операції) штрафних санкцій за період проведення антитерористичної операції, тоді-як в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" нарахування пені та штрафів на основну суму позики щодо юридичних осіб, що провадять свою господарську діяльність на території тих населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, на час її проведення забороняється.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі № 910/9948/17 (суддя Отрош І.М.) відмовлено у задоволенні заяви Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2017 року у справі № 54/16. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2017 року у справі № 54/16 залишено без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач у третейській справі (заявник) був належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду третейської справи, учасником якої він є, тобто про судове засідання 22 березня 2017 року та дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі № 910/9948/17 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення заяви Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС". Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2017 року у справі № 54/16 скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі є підставою для скасування рішення третейського суду, та ухвали суду першої інстанції в порядку ч. 2 ст. 104 ГПК України, оскільки ухвала третейського суду від 20 грудня 2016 року про відкладення розгляду справи на 22 березня 2017 року, була направлена відповідачу у третейській справі (заявнику) 06 березня 2017 року на адресу: 84333, вул. 19-го Партз'їзду, 51, кв. 100, м. Краматорськ, була отримана останнім 22 березня 2017 року, що позбавило його можливості фізично з'явитись на судове засідання, призначене на 22 березня 2017 року об 10:00.

У своїй ж постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначена підстава для скасування рішення третейського суду не передбачена ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та ст. 122-5 ГПК України в редакції чинній до 15 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подана касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі, - Асоціації українських банків на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/9948/17 Господарського суду міста Києва.

Крім того, 19 грудня 2017 року Асоціацією українських банків до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Київський апеляційний господарський суд подано аналогічну за змістом касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/9948/17 Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 910/9948/17 між суддями від 20 грудня 2017 року та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 грудня 2017 року визначено склад колегії суддів:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

Справа № 910/9948/17 була передана Вищим господарським судом України до Касаційного господарського суду супровідним листом № 08.03-07/399 від 26 грудня 2017 року.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Асоціації українських банків на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/9948/17 та призначено їх до розгляду на 23 січня 2018 року.

У своїх касаційних скаргах, які є ідентичними за змістом, Асоціація українських банків просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі № 910/9948/17.

В обґрунтування своїх порушених прав касатор посилається на те, що негативна інформація про скасування рішення третейського суду при Асоціація українських банків на підставі порушення ст. 6 Конвенції прямо стосується інтересу та немайнового права Асоціації українських банків, оскільки негативна інформація про діяльність юридичної особи погіршує її ділову репутацію.

Приватне науково-виробниче підприємства "Союз-АС" подало відзив на касаційну скаргу в якому просить у задоволенні касаційної скарги Асоціації українських банків відмовити. Приватне науково-виробниче підприємства "Союз-АС" зазначає, що касаційна скарга подана особою, яка не мала підстав на її подання.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не скористалось своїми правами, передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, не подав відзив на касаційну скаргу та не прийняв участь у судовому засіданні і не направив для участі у справі своїх представників, хоча був належним чином повідомленим у відповідності до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційне провадження за касаційними скаргами Асоціації українських банків підлягає закриттю з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (банк) та Приватним науково-виробничим підприємством "Союз-АС" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 235/7-с5-08, відповідно до умов якого банк зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 6.2. договору погоджено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової,
15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовною заявою до Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 235/7-с5-08 від 15 лютого 2008 року, пені та інфляційних збитків.

07 жовтня 2016 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М., який включений до списку третейських суддів, винесено ухвалу про порушення провадження у справі №54/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" про стягнення заборгованості.

22 березня 2017 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М. прийнято рішення у справі № 54/16, а саме задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 235/7-с5-08 від 15 лютого 2008 року в сумі 753560,00 грн. 75 коп., а також третейський збір у розмірі 7935,60 грн.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про скасування рішення третейського суду, заявник (відповідач у третейській справі) вказав на те, що він не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи у третейському суді, а також зауважив, що в рішенні третейського суду не вказано доказу, яким підтверджується заборгованість відповідача у третейській справі, не вказано строку нарахування процентів, пені, інфляційних втрат, а також задоволено вимоги позивача у третейській справі щодо стягнення з відповідача у третейській справі, що знаходиться у м. Краматорську (зона проведення антитерористичної операції) штрафних санкцій за період проведення антитерористичної операції, тоді-як в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" нарахування пені та штрафів на основну суму позики щодо юридичних осіб, що провадять свою господарську діяльність на території тих населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, на час її проведення забороняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2016 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М., який включений до списку третейських суддів, винесено ухвалу про порушення провадження у справі №54/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного науково-виробничого підприємства "Союз-АС" про стягнення заборгованості.

Суди попередніх інстанцій з матеріалів третейської справи №54/16 встановили, що ще 20 грудня 2016 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М., який включений до списку третейських суддів, винесено ухвалу про відкладення розгляду справи №54/16 на 22 березня 2017 року.

Судами встановлено, що зазначена ухвала третейського суду була направлена відповідачу у третейській справі (заявнику) лише 06 березня 2017 року на адресу: 84333, вул. 19-го Партз'їзду, 51, кв. 100, м. Краматорськ, що підтверджується копією списку рекомендованих листів зі штампом відділення поштового зв'язку, фіскальним чеком №6006 від 06 березня 2017 року та оригіналом повідомлення про вручення №0214704835353, відповідно до якого поштове відправлення з ухвалою третейського суду про відкладення розгляду справи було вручене відповідачу в третейській справі 22 березня 2017 року.

Як зазначалось вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22 березня 2017 року у справі № 54/16 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про третейський суд" третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою.

Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання.

Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному ст. 39 Закону України "Про третейський суд". Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Згідно із ст. 39 Закону України "Про третейський суд" третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Верховною Радою України 17 липня 1997 року прийнято Закон України № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", а 09 лютого 2006 року - Закон України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", якими поширено на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Закону № 475/97-ВР Україна повністю визнала на своїй території дію статті 25 Конвенції щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, законодавцем прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, за практикою Європейського Суду термін "суд" в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюється не лише на державні судові органи, а також може поширюватися на органи, які розглядають обмежене коло специфічних питань (рішення Суду у справах: "Кемпбел і Фелл проти Сполученого Королівства", "Компанія "Регент" проти України").

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" судам у здійсненні судочинства необхідно застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У відповідності до практики Європейського Суду одними із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 Конвенції є право бути присутнім на розгляді своєї справи (рішення Суду у справах: "Тьєрс та інші проти Сан-Маріно", "Романов проти Росії", "Бадер та інші проти Швеції"). Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторони про розгляд справи судом.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, що "суд" в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції поширюється також на органи, які фактично виконують функції державного суду, в даному випадку, таким органом є Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків, дійшов висновку про можливість застосування під час розгляду даної справи положень наведеної норми Конвенції.

Саме застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до спірних правовідносин на думку заявника касаційних скарг стало підставою порушення його прав.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з доводами Асоціації українських банків з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо

після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (п. 3 ч. 1 цієї статті).

З оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що скаржник не є стороною у спірних правовідносинах, і ухвалене рішення ніяким чином не впливає на права та обов'язки Асоціації українських банків, та не порушує цивільні права та законні інтереси скаржника.

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції викладеним, в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 21 липня 2017 року, про відмову у задоволенні клопотання Асоціації українських банків у залученні до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі.

Колегія суддів Касаційного господарського суду розглянувши касаційну скаргу, подану особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції та яка вважає, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, прийняла касаційну скаргу до провадження, оскільки вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав.

Оскільки колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки Асоціації українських банків не вирішувалося, то необхідно закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Асоціації українських банків.

Керуючись п. 3. ч. 1 ст. 296 та статтями 234, 235, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Асоціації українських банків на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/9948/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець