УХВАЛА

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3006/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Селіваненко В.П., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - Цурка Н.О.,

відповідача - Дорошенко Ю.В., Саковець А.О.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича,

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018

(головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Головей В.М., Діброва Г.І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018

(суддя Цісельський О.В.)

у справі №916/3006/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКАВА"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича,

2. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКАВА" (далі - ТОВ "УКРКАВА") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), в якій просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 09.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем за заявою ПАТ "Державний ощадний банк України" таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис не підлягає виконанню через те, що він вчинений з порушенням строку, передбаченого ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 3.1 глави 16 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5. Крім того, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості за кредитним договором.

29 березня 2018 року рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, вчинений 09.11.2017 та зареєстрований в реєстрі за №2727 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600,00 грн судового збору.

18 липня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 залишено без змін.

Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки з травня 2016 року.

Досліджуючи докази, наявні в матеріалах справи, господарські суди дійшли висновку про порушення відповідачем правил звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису з двох підстав: по-перше, зазначена банком заборгованість, з урахуванням наявності судового спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, не є безспірною, по-друге, з дня виникнення у банку вимоги за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 минуло більше одного року, отже, строк для звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису у даному випадку є пропущеним.

20 серпня 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2018 поновлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому Олексію Сергійовичу та Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 у справі №916/3006/17. Відкрито касаційне провадження у справі №916/3006/17 за касаційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018.

01 жовтня 2018 року позивачем подано до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких позивач просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

14 листопада 2018 року від банку надійшли пояснення, до яких банком додано копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2018 у справі №307/1580/17.

Розглядаючи вказану касаційну скаргу, колегія суддів встановила наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться у підпунктах 3.1,3.3 пункту 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2018 у справі №307/1580/17 зазначено, що трьохрічний строк, в межах якого може бути вчинено виконавчий напис, законодавець пов'язує з моментом виникнення права вимоги, при цьому обумовлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).

У справі, яка переглядається, сторони, уклавши додаткову угоду від 21 грудня 2011 року, збільшили строк позовної давності за усіма зобов'язаннями до 50 років, при цьому кінцевий строк виконання зобов'язань за договором сторонами визначено 27 серпня 2023 року, тобто виконавчий напис видано нотаріусом в межах виникнення права вимоги з урахуванням обумовленої сторонами позовної давності, дати здійснення останнього погашення по кредиту - 27 липня 2015 року та дати кінцевого погашення зобов'язання - 27 серпня 2023 року.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" не обмежено трьохрічним строком нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис за умов встановлення сторонами, відповідно до статті 259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відхилив доводи касаційної скарги про необхідність застосування нотаріусом позовної давності в три роки, а щодо пені - в один рік, оскільки сторонами у встановленому законом порядку збільшено позовну давність до 5 років та, в подальшому до 50 років.

У справі, що переглядається, суд встановив, що у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, право вимоги до боржника виникло у стягувача у травні 2016 року, тому вчинивши виконавчий напис 09.11.2017 приватним нотаріусом порушено річний строк для вчинення виконавчого напису встановлений п. 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше одного року.

При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає безпідставними доводи банку про те, що п. 9.4 договору іпотеки встановлено, що "строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю у 10 років".

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, строк для звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, встановлений ст. 88 Закону України "Про нотаріат", має іншу правову природу, ніж позовна давність для звернення особи за захистом свого цивільного права або інтересу до суду, яка встановлена ст. 256 ЦК України.

Крім того, ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та пп. 3.1,3.3 п. 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути передбачений законом, а не договором сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права (ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3.1,3.3 п. 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5) у подібних правовідносинах у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2018 у справі №307/1580/17).

У зв'язку з наведеним дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №916/3006/17 разом з касаційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді В. Селіваненко

В. Студенець