УХВАЛА

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 910/25710/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021

за позовом приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про стягнення 121 800 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 приватне акціонерне товариство "Глазер-Юн" (далі - ПрАТ "Глазер-Юн", скаржник) звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати: рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/25710/15 стосовно позовних вимог про стягнення 95 000 грн. упущеної вигоди, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (повний текст постанови виготовлено 12.04.2021) у вказаній справі скасувати повністю. Задовольнити позов в частині заявлених вимог про стягнення 95 000 грн. упущеної вигоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

26.09.2015 ПрАТ "Глазер-Юн" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у місті Києві - далі ДПС, відповідач) про захист ділової репутації, а також стягнення 121 800 грн., з яких: 42 000 грн. - моральна шкода, 79 800 грн. - упущена вигода.

Справа розглядалася неодноразово. 06.07.2020 у підготовчому засіданні під час повторного судового розгляду позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану діловій репутації ПрАТ "Глазер-Юн" у сумі 26 800 грн. та упущену вигоду сумі 95 000
грн., а всього 121 800 грн. Отже, на момент нового судового розгляду позов містить дві майнові вимоги на загальну суму 121 800 грн.

За результатом останнього судового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДПС 20 000
грн. моральної шкоди, завданій діловій репутації позивача. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, рішення місцевого суду від 21.09.2020 скасовано в частині стягнення моральної шкоди у сумі 20 000 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Скаржник, не погоджуючись із судовими актами попередніх судових інстанцій (з рішенням місцевого суду стосовно відмовлених позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та з постановою - повністю) оскаржив їх до Касаційного господарського суду. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує ненаданням попередніми судовими інстанціями належної оцінки поданим позивачем доказам, в тому числі заявці від 16.12.2014 про поставку позивачем гофркартону, а відповідачем, в свою чергу, не наданням контр-розрахунку упущеної вигоди на спростування доводів позивача. Стосовно ж вимог про стягнення 20 000 грн. моральної школи, у яких апеляційною інстанцією було відмовлено, скаржник зазначив про невірне застосування вказаним судом норм матеріального права, неповне дослідження обставин справи, як то доведення позивачем факту порушення ДПС ділової репутації ПрАТ "Глазер-Юн", що за сукупністю вплинуло до винесення необґрунтованої постанови.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено й у частині 1 статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей Частиною 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2015 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" унормовано прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2015 у розмірі 1 218 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору є вимоги (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 06.07.2020) про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої діловій репутації ПрАТ "Глазер-Юн" у сумі 26 800 грн. та упущеної вигоди у сумі 95 000
грн., а всього 121 800 грн. Отже, ціна позову у справі № 910/25710/15 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними нормами ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі скаржник обґрунтовує: її фундаментальним значенням для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно встановлення алгоритму дій потерпілої сторони для притягнення суб'єкта владних повноважень у спорах про стягнення моральної шкоди та упущеної вигоди; неможливістю скаржником спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими актами, при розгляді інших справ, оскільки державний орган фактично не несе відповідальності за вказане порушення; винятковим значенням справи для скаржника, оскільки ДПС не може бути притягнута позивачем до фінансової відповідальності за вказане порушення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Щодо доводів стосовно: фундаментального значення спору для формування єдиної правозастосовчої практики, неможливості скаржника спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими актами, при розгляді інших справ; виняткового її значення для учасника справи, Верховний суд зазначає про таке. Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції, як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що вказані доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов'язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Глазер-Юн" на рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 910/25710/15, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Глазер-Юн" на рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
03.03.2021 у справі № 910/25710/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова